Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МИКОЛА РУДЕНКО Поезію, яку містимо, мали ми нагоду читати написану на невеличкому клаптику тоненького, сірого паперу. Складений у маленький чотирокутник, той папірчик мандрував з рук д о рук там, за океаном. Декому, хто колись сидів у тюрмі, хоч би польській, пригадався б "Грипе”, який передавали ув’язнені. Вигляд папірчика спричинився д о того, що зміст його набрав якогось особливого значення, ніби таємно переданої важливої вістки. Та й враження від прочитаної з такого папірчика-грипсу глибшає, стає дуж е інтимним словом того, хто ті рядки писав. Перед нами ожи ває у всій глибині те, що пережив, переживає та пережива ти може автор. Та не тільки він, але ті всі, яким "нема лібчи", про яких знаємо, і може, тисячі таких, про яких світ ніколи знати не бу д е. Ті, які щ оденно мусять вибирати, якою д о р о гою їм іти: вигідною чи трудною дор о го ю людини вірної своїм ідеям. Деякі з них жили в добрих умовинах, навіть займали високі пости, чи користувалися особливими привілеями. Могли б їх зберегти якби... якби не те, що важливішою від вигідного, безпечного життя була для них доля батьківщини, людські права, духові цінності, право свобідної думки й слова. Те, на що вони рішилися, не вимагало одноразового, короткотривалого, хоча б і надлю дського, героїчного зусилля, хоробрости. Незвичайно важким чинником, який вимагає надлю дської хоробрости, є час. Не день чи два, не тижні навіть, а місяці чи роки. Цей клятий час помножує їхні моральні й фізичні терпіння. Людина, яка, може, спро моглась би видержати один преважкий удар, не завжди може видержати тиск, який триває довгий час — час, що волічеться безконечно. Хворий, з незагоєною раною Мико ла Руденко, якого зд о р о в ’я вимагає постійного руху, зміни позиції, особливого лікарського піклування, зумисне приму шений непорушно сидіти днями й тижнями, що викликує сильні болі. А вистачило б "лише десяток слів, чи, може, ф р а з”... Коли дум аєм о і у являємо собі їх усіх, тих хворих жінок політв’язнів чи засланих, виринає мимоволі питання: а що ми, які ми, які в нас ідеали? Очевидно, не всі люди спосібні д о геройських чинів, та й життя і обставини не вимагають Наша обкладинка. Олекса Грищенко. Пейзаж. Олія. 1958 Світлив В. Грицин Our cover. Oleksa Gritchenko. Landscape. Oil. 1958. Photo V. Hrycyn Ти — тільки оболонка, а не дух. Тепер старі костю ми приміряй, Удосконалюй кабінетний рай, Топчи ту ж саму стежку у гаю — Не вернеш душ у втрачену свою. Лише десяток вимучених слів, Які ти у потьмаренні наплів — і вже тебе нема, А є пітьма. Є у лю дину схована тюрма. тільки геройських подвигів, незвичайної хоробрости чи по святи. Та все ж таки, які наші зусилля, хоча б і щоденні, мінімальні? Під час товариської гостини зустрічаю колишніх знайо мих, між ними давніх завзятих, навіть хоробрих борців. Може й д о сі живуть спогадами про колишні подвиги! А про що говорять? Теж про тих, яких ми тепер називаємо д и си дентами, та взагалі про лю дей звідтіля. Скільки д р іб ’яз кової критики, аналізи того, що і як сказали, скільки заува жень і "добрих пор ад”, як треба було їм діяти, що казати, як поступати, як жити.... навіть що думати й відчувати. Яке легковаження всього, що вони посвятили, що пережили. Наговорившися досхочу, розмова скоро переходить на те ближче, спершу на критику всіх існуючих організацій, а далі на те, яка в кого хата, скільки в банку, а теж (автентичне) від якої суми соток тисяч можна зачисляти лю дину д о кляси заможних в Америці. І приходить на думку, чи посвятили б хоч малу частину свого д о бр обуту й забезпечення для якоїсь цілі (хіба що йшлось би про оголошення датку в часописі)? Чи зрезиґну- вали б навіть часово з вигоди для того, для чого колись готові були йти в тюрму, чи рискувати життям! Час! Час, це та сила, яка помножує терпіння. Але це теж та сила, яка може змінити людину. Тиск літ у терпінні може зламати людину, але теж тиск літ у д обр обуті зміняє її жит тєву поставу, зміняє хоробрих, ідейних юнаків у вигідних обивателів, які вміють тільки критикувати тих, які діють, терплять і рискують усім для ідеї. А скільки ж є таких, яких геройство не у незвичайних чинах, а у щ оденному труді, щоденній, невидимій назовні послідовній хоробрості, яка полягає тільки в тому, щоб вдержатись на рівні повноцінної правдивої людини, щоб не дійти д о того, про що читаємо на тому папірчику, а скл аде ному в чотирокутник, який носять при собі як талісман- "обережку”: ”І вже тебе нема, А є пітьма, Є у людину схована тюрма”. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮ ТИЙ 1978 1 Так просто все: напишеш каяття І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів, чи, може, фраз І все вчорашнє вернеться нараз. Дерева й квіти в Іскорках роси, Та за вікном дитячі голоси; Та риба в озері, та в небі птах, Та смак цілунку на твоїх устах, Як свідчення лю бові й доброти... І тільки ти — уже не будеш ти. Похилений, змалілий від недуг ГЕРОЇ І ЧАС
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
