Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
білля в Дунаю, викручує його в золотих копитах коня, а сушить на рогах тура. Потім пішла вона по горах, де ’’павоньки ходять і пір’янко ронять”. Вона це пір’я зібрала і сплела вінок. Вітер схопився і заніс вінок на Дунай. Побігла дівчина за вінком ’’лужком, беріжком, гладков стежков”. Над Дунаєм зустрінула трьох рибаків, які приобіцяли їй за добру винаго роду витягти вінок з Дунаю. Тоді вона дала одному шовкову хустку, другому золотий перстень, а за третього вийшла заміж. Згадане в цій колядці павине пір’я має своє символічне значення. Йому приписувалося магічну силу відганяти демонів і хвороби від людей. Пави були в церковних обрядах символом несмер- тельности. Почин таким думкам дала людям забо бонна віра, що павине м’ясо могло лежати ввесь рік і не псувалося. Мотив пави був також поширений у мистецтві візантійської церкви (павині рельєфи). Багаті поетичними образами є колядки присвя чені парубкам. Вони змальовані як відважні герої, яким служить дружина з сімсот молодців. Вони воюють у чужих краях, облягають і здобувають різні міста. Мешканці цих міст пропонують їм багато грошей, золота й срібла, щоб звільнитися від їхнього нападу. Але вони відмовляються прийняти викуп. Допіру, як запропонують дати їм найкращу дівчину, лицар погоджується закінчити облогу, бере дівчину й повертається з нею додому. Парубок мав не лише всі прикмети хороброго воїна, але також щасливої людини й здібного ловця. Він полює на турів, оленів, соколів і орлів. Але в останній хвилині він їх не стріляє, а дарує їм життя. Вони випрошуються в нього обіцянкою допомогти йому шукати гарну родовиту дружину. Поетично змальовується в колядках коня, вірного друга парубка, з яким він часто розмовляє: А в того коня срібні копита, А в того коня шовковий фостик, А в того коня кільова грива. Кільова грива коня покрила, Срібні копита камінь лупають, Срібло, золото розсипають, Шовковий фостик сл ід замітає... Численну групу творять колядки з мітоло- гічними та космогонічними мотивами, в яких у різний спосіб обробляється тема творення світу. Тут виступає космічне море, серед якого росте вічне дерево життя. На вершку зеленого дерева (явора) сидять три праптахи-демюрги (голуби або соколи). Вони поринають на дно моря і виносять синій камінь, з якого постає ’’ясне небонько”, світле соненько”, "ясен місячок” і ’’ясні звіздочки”. Потім поринають птахи (творці світу) ще раз на дно моря і виносять жовтий пісок, з якого постала наша земля. Ці мітоло- гічного змісту пісні найбільше поширилися в околицях Жабйого на Гуцульщині. Вони починалися ось такими словами: ”Ой, в ліску, ліску, на жовтім піску, там росла сосна, тонка висока, в корінь глубока...” У пізніших християнізованих колядках виступає, на місце птахів-творців світу, Господь Бог або Ісус Христос, а мотив будови світу заступлено мотивом будови церкви. Вічне дерево життя заступлено кедровим деревом, на якому розп’ято Христа. Описуючи розп’яття Христа, кажеться: Де кровця кане, церковця стане. Церковця стане з п’ятьма верхами. З п’ятьма верхами з трьома вікнами. У першім віконци а сходить сонце, У другім віконци в полуднє сонце. У третім віконци заходить сонце. По кожній колядці наступали численні віншування, серед яких фантазія і гумор берези грали визначну ролю. Таким господарям, які працювали в адмі ністрації, береза бажав ”у голову розуму”!. Хто займався годівлею худоби, тому береза бажав: Нехай вас п ер ей д е свята Пречиста, Як б у д ет е йти в полонинку, В полонинку щасливу днинку: З коровками, телятками, овечками...” Дорослій дочці бажав береза: Бувай здор ов а ґречная панно. Не сам а з с о б о ю , а з вітцем і маткою. З д о р о в ’я в той дім на челядоньку, Щастє на двір, на худобоньку. Бувай здоровенька, Богу миленька. Здорова рости, на весілля проси. (Дорослому парубкові бажав береза: Віншуєм тебе ґречний парубче! Зеленим вінцем, м ол одов паннов. Дай тобі Бож е, в городі зіллє, В городі зіллє, в д о м у весіллє! Береза не забував також про шановних читачів ’’На шого Життя”: Ми Вас віншуєм щастям щастям, зд о р о в ’ям! Щастям, зд о р о в ’ям, прибутком добр им , Прибутком д обр и м та й віком довгим! Від сего року аж д о другого, Поможи, Бож е, діж дати єго. Ми Вас віншуєм святим Рож деством ! Святим Р ож деством та Новим Роком Усі посполу, що є у дом у! ПРИГАДУЄМО ПЕРЕДПЛАТНИКАМ ’’НАШОГО Ж ИТТЯ”, ЩО РІЧНА ПЕРЕДПЛАТА НАШОГО ЖУРНАЛУ ВІД 1 СІЧНЯ 1978 р. ПІДНЕСЕНА ДО 11.00 ДОЛ. ЧИ ОДИНАДЦЯТЬ ДОЛЯРІВ РІЧНОЇ ПЕРЕДПЛАТИ ЦЕ БАГАТО? ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ ЦЕ РІВНОВАРТІСТЬ 2 ФУНТІВ КАВИ, 2-ох ОБІДІВ В РЕСТОРАНІ! НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1978 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
