Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ж е велике й вона не щадила оплесків здисциплінованим дівчатам44.18 У „Новій Зо рі“ читаємо: „Імпреза була така гарна і справна, що чужі, які обсервували відділи се- лянок-Сокілок, учасниць т о ї імпрези, раз-у-раз питали, чи це не перебрані інтелігентки44.19 'В іншій статті того самого ж ур налу читаємо: „Майже всю площу заняли Сокілки в цвітистих одягах. Зелені й червоні цвітисті запаски, сині, червоні й білі спіднички, жовті чобітки — все те складалося на образ, що пригадував великий і д у ж е гарний живий цвіт- ник. Наперед були вправи вільноруч, потім віночком з цвітів. Д у ж е гарні були вправи з серпами. Дівчата наслі дували рухи женців. Це був глибокий символ: вони жали те зерно, що його тому 50 літ посіяли перші піонерки нашого жіночого руху... На переді ме рехтіли спіднички сині, потім червоні, зелені, білі... Жовті чобітки відбива лися від тем нозеленої мурави. Давній хоровід вився барвистим вужем по зеленій площі та прибирав щораз інші форми... і співали різні старосвітські пісні, вже давно забуті в містах44.20 Зараз після виступів на тому ж майдані відбулося віче, яким про водила тодішня голова СУ Мілена Рудницька. Відкриваючи Віче, во на підкреслила вагу Українського Ж іночого Конгресу, який має до казати, що українська жінка, а го ловно українська селянка, підго тована до свого завдання. Сліду вали привіти делегаток та пред ставників громадських установ. Тут мали голос І. Пав литовська, Ганна Чикаленко, Г. Романчич, Горбачева, О. Кисілевська, О. Ру- сова, д-р Окуневський та багато інших. Віче закрито однохвилин- ною мовчанкою та співом кілька- тисячнот маси народу „Щ е не вмерла По полудні в двох залях відбу лися академії. На Академії в залі Монюшка промовляла Амалія Р уб лена, співав хор ,,Боян“ під дири- ґентурою Сулиіми та деклямувала Когутяківна. Д руга Академія була зорганізована заходами Кружків Станиславівської філії і була ф ор мальним закінченням свята „Дня Селянки". Головну промову виго лосила сенаторка Олеиа Кисілев- ська. Співали спільні хори з довко лишніх сіл та деклямувала О. Ле- мехівна. У своїй промові Олена Ки-сілевська підкреслила велику ролю, яку відіграла українська се лянка в історії: „Сьогодні Свято Селянки. Ми, інте лігентки, приходимо до вас, селянок, з глибокою пошаною для вас. Ми пливкий елемент — ви ціпкий. Ви нам зберегли релігію, поезію , чисту на родну мову й багато інших цінностей. Не будь ваших пісень — не було б Лисенка та й може і Шевченка. Ви найбільше терпіли під час панщини й інших лихоліть. Тому сьогодні ми вам дякуємо і просимо далі нам по могти44.21 (Докінчення буде) Література: 12 Рудницька, Мілена: Завдання й обовязок українського зорганізовано го жіноцтва. ,,Д іло“, 27 червня 1934, стор. 4. 13 Рудницька, Мілена. „Діло“, 28 червня 1934, стор. 4. 14 Там же, стор. 6. 15 Ч. А.: „Жіночий Конгрес11. „Но ва Зор я “ ч. 47, 28 червня 1934, стор. 2. 16 „Діло", 27 червня 1934, стор. 2. 17 „Діло”, 27 червня 1934, стор. 1. 18 „День Української Селянки". „Новий Час“, 27 червня 1934, стор. 2. 19 „Взірцевий Конгрес наших ж і нок". „Нова Зо р я “, ч. 48, 1-го липня 1934, crop. 1. 20 „Жіночий Конгрес — День Се лянки". „Нова Зоря", ч. 49, 5 липня 1934, стор. 5. 21 Там же, стор. 6. Знімки із хроніки Амалії Рублевої. Наша обкладинка На нашій обкладинці дівчата в гу цульських строях. Наша молодь за любки вдягає таку одіж , хоч би тому, що вена гарно підкреслює вродж ену красу. Але, може, не завжди здаєм о собі справу, що це не тільки має зна чення для них самих, не тільки будить почуття ідентичности та гордости. Ця пошана, у ж е американських громадя нок, до рідного має далеко ширше й глибше значення. Одну з таких знімок післав хтось у далекі сторони Сибіру чи К азах стану до св оїх рідних. Й ого вже нема в живих, але є лист, який він одерж ав у відповідь. Містимо уривки листа, не змінюючи правопису: „А тепер Дорогий наш вуйку ще пару сліїв: я вже Вам писала і дяку вала за ті фотознімки зі свята весни наш ої молоді там у Вас. Нас тут не багато, але часто сходимося погуто- рити. Як бачили ті знімки, то плакали ми всі з радости, що д есь у світі є такі наші гарні діти. Они напевно і такі добрі як гарні. Я ті знімки привезла зі собою до д ом у на літні канікули. Щ о там дія лося з людьми, котрим я то показала, не можете собі представити; а вуйко (тепер 84 рік) позичив їх на два дні, тулив їх і сховав у найпевніше місце, щ об своїм товаришам по мистецькому фаху — давнім товаришам з війни — показати. Там зібралось їх 5 найстар ших майстрів і 3-ох внуків, а як огля дали ті чудові образки, то вірити не хотіли, що десь на кінці світа є такі наші діти і так їх багато. А як бачили гурт дівчат у гуцульських строях, то аж застигли з подиву і з радости і з утіхи. Знімали окуляри, бо казали, що гріх дивитися на таку красу через скло, треба живими очима то побачи ти, хоть з їх очий скапували сльози, а груди радість роспирала — аж сти- дались такої слабости своєї. А один Юра старий встав та й ка ж е: Мой, а можь би їм подєкувати файно отим чічкам, що нас гуцулів у сьвіті сі не встидають? А ну най кож- дий з нас щось файного змайструє тай пішлім їм туди д е они так далеко і так файно у наших запасочках і в постільцях гуцульських так файно нам перед очима свою молодість р о з сипають. Постановили зробити і післа- ти туди кілька творів своїх рук. Вони роблені не лише їх руками, але і сер цем і старечими очима при воскових сьвічках різьблені. О.44 Д о п ер ед п л а т н и ц ь Н аш ого Ж иття Проминула перша половина року і більшість передплатниць вирівняла свою передплату за 1974 р. Але залишилась якась частина, що не виконала того о б о в ’язку. З жалем повідомляємо, що будем о приневолені стримати їм висилку нашого журнала. Про цю конечність ще повідомимо їх окремим ли стом. Сподіваємось, що ця пригадка освідомить їм можливість ц іє ї втрати. І напевне спонукає їх д о відновлення передплати. АДМІНІСТРАЦІЯ НАШОГО ЖИТТЯ НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
