Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXXI ВЕРЕСЕНЬ, 1974 Ч. 8 П О В А К А Ц І Я Х Літо за тами. Менше або більше вдалий відпочинок, подорожі, а теж курси, відвідини. Але це літо не було тільки відпочинком. Змінився президент держави, в якій живемо. Нові мешканці заїхали до Білого Дому. А недалеко від Білого Дому групка українських сту дентів голодівкою протестувала, кричала проти насиль ства над людиною — в обороні Валентина Мороза. До нового вже президента звідусіль посилали ми телеграми, щоб глянув на цю групу молодих своїх громадян, які в цій країні, що давно не зазнавала голоду, а яка вважає себе передовим оборонцем людських прав, якраз голодом стають в обороні людських прав своїх поневолених зем ляків. А наша організація стоїть на порозі, зближається до ювілейного року. Святкування відкриє Ювілейна Конвен ція. Зберемося, щоб глянути на пройдений шлях, дати йому оцінку, ствердити успіхи й недомагання, а теж поди витися вперед на те, що перед нами — які завдання й які можливості виконати їх. Не випадково в цьому році друкуємо статті про Жі ночий Конгрес, який відбувся 40 років тому. Пишуть про нього молоді члени Редакційної Колегії. Вони не були учасницями Конгресу, їх ще тоді не було на світі. І вони дивляться на ці події з перспективи, описують їх на під ставі документів, преси, інформацій, розмов з учасницями. Ентузіязм, який виказують вони в досліджуванні тих по дій, треба привітати. Заперечує він песимістичне твер дження, що молодше покоління зовсім байдуже до того, що було колись. Воно оцінює події без особистих упере джень, для них не мають значення різниці поглядів чи розбіжності, які, можливо, проявилися в часі підготовки Конгресу. Для них це вже історія. І ми друкуємо ці статті, щоб можна було зробити деяке порівняння з тим, що було і що є. Бо й ми підго товляємо, хоч і не Конгрес, а Ювілейну Конвенцію. Мож ливо, і в нас є деякі трудні хвилини, розбіжності поглядів, як це, чи те треба оцінювати, як підготовляти. Але про вислід не будуть рішати ці розбіжності, а навпаки, наші зусилля, сам перебіг Конвенції, наша добра воля зробити її величавою, успішною. І може колись наступне поко ління теж буде писати про цю Конвенцію. Треба мати надію, що теж оцінить її об’єктивно і буде писати про неї з таким ентузіязмом, як пишуть наші молоді співробітниці про Жіночий Конгрес у Станиславові. І тому, не зважаючи на те, яке було відношення і участь поодиноких осіб у Конгресі, ми дали голос молодим, бо настав їх час, їх пора оцінювати минуле. Вкінці мусимо згадати нашу постійну турботу — своє часну появу „Нашого Життя“. Нам удалося було великим зусиллям наздогнати час і тепер ми знову його втратили. Не тільки через труднощі в друкарні, але, скажім щиро, З Е М Л Я СТЕФАНІЯ ГУРКО Присвячую В. Софронову-Левицькому, авторові новелі „Небезпечна Жінка" Ти жінка, Земле, Жінка кароока, Жіноча, ніжна, Тепла і ласкава Жадібно-ждуча, Мстива і жорстока, Як кожна жінка, Що жоною стала. Ти дзиґою вертишся Кругом Сонця, Вдягаєшся в щораз то Нові шати, Щоб тільки ласку Собі приєднати Свойого Мужа, Друга й Оборонця. Як Він лише всміхнеться Приголубить, Обніме й поцілує Тебе, Жоно, Ти відкриваєш Своє ніжне лоно Промінням Його Дужим, плодотворним. Аби лишень кохати І родити, Ти все готова Навіть і на муки, Не терпиш тільки Холоду й розлуки, Ганьби і зради Не вмієщ простити. Ти Жінка, Земле, Тайна незглибима, Дажбогом Розвозлюблена Невіста, Жіночости Есенція пречиста, Коханкіа вірна, Мати і Дружина. у великій мірі через наших власних членок, які, не шану ючи труду і зусиль інших, ігнорують усякі реченці. Маємо надію, що це не буде повторюватися. Але коли знову наздоженемо час і яким зусиллям? Це наша нова неперед бачена турбота. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 1
Page load link
Go to Top