Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
МАРІЯ САВИЦЬКА ПАМ’ЯТІ ОЛЕКСАНДРИ ЧЕРНОВОЇ-ЖИВОТКО спогад Політично-громадська й культурна діячка, публіцистка, журналістка й ав торка нарисів, розвідок, еесїв на лі тературно-критичні теми, оповідань і спогадів — Олександра Животко з дому Чернова народилася на Волині в жовтні 1894 р. Якийсь час прож и вала з батьками в Московщині (Там бовська губернія), потім переїхала жити з сестрою Анастазією до Ж и томира, де захопила її революція, про яку зберегла живі спогади. Д о 1924 року проживала в Кременці на В о лині, звідки виїхала на еміграцію до чеської Праги. Тут закінчила Кардо вий університет із ступнем педагога з правом навчання в середніх школах. За студентських часів почала ж ур- налістичну діяльність, співпрацюючи у виданнях проф. Івана Огієнка у Вар шаві й у галицьких періодиках ради кального напрямку. При кінці д р угої світової війни з чоловіком проф. Аркадієм Животком, кол. членом Української Центральної Ради в Києві, журналісто'мнпедагогом та істориком української преси, ви їхала до Німеччини й перебувала в скитальському таборі в Ашафенбурзі, де співпрацювала в тижневику „Не діля", що виходив під редакцією Ген- надія Которовича. В довою виїхала до Ню Йорку й продовжувала журналістичну й куль турно-громадську роботу. Спільно з Сергієм Литвиненком заснувала Лі- студентському житті, і дуж е б у ло б ш кода проґавити їх. Ну і можливість ширити правду про У країну в коледжі ‘необмеже на: до товариш ки-студентки при слухаю ться уважніше, частіше є нагода використати шкільний ф о рум для заперечення, уточнення •неправильного та тенденційного твердження про нас. Молоді слу хачі з найбільшою увагою слуха ють про наші „ходження по м у ках" за залізною заслоною , про наш досвід у ІІ-ій світовій війні, про наш у далеку країну. А в майбутньому диплом і евен туальна праця, і бачиш, що життя не стоїть, іде невпинно вперед, і ти з ним вперед ідеш. тературно-Мистецький Клюб у Ню й ор к у, в якому мала кілька д о п о відей. У ЗСА відновила свою журнал і- стичну діяльність, співпрацюючи у виданнях митрополита Іларіона в Ка наді, в „Прометеї“, ,.Нашій Батьків щині", „Тризубі", „Вільній Україні", „Свободі" й „Нашому Часі" (Арген тина). Полем її зацікавлень були літера- турно-критичні огляди й рецензії на нові твори, зокрема авторів-жінок, та публіцистичні статті на загально-гро мадські теми. її увагу притягнула творчість Марка Вовчка й Лесі Укра їнки, про яку написала основну п р а цю, видану Союзом Українок в Ар гентині. Книжковим виданням появи лася ї ї збірка писань „Думи мої", більша частина якої присвячена кри тичному розглядові творчости Марка Вовчка, решта — це оповідання, на риси й спогади. В рукописах зберіга ються матеріяли ще на 2— 3 книги. Ол. Животко була в друж ніх вза єминах особистих і листовних із сла ветною волинянкою поеткою і скульп торам Оксаною Лятуринською, про яку опублікувала теплу посмертну згадку в „Свободі". Померла Ол. Животко 6-го липня 1973 року. П очаток п’ятдесятих років. Ве ликий післявоєнний „ісход“. Ню Йорк. Розцвіт суспільного і това риського життя наш ої спільноти. Велика мистецька виставка в Лі тературно-М истецькому Клюбі. Сила відвідувачів; зустрічі зна йомих і знайомсства з новими людьми. Серед натовпу, невеличка, струнка постать пані в сірій сукні. Горда голова, рівні риси обличчя, енергійна хода. Нас знайомлять. Сильний п о тиск руки і голос дзвінкий та чи стий. Вслід за цим — незабутня пер ша розмова. Розмова про маляр ство. Приємно, освіжливо враж а ють відважні та оригінальні кри тичні завваги, зачаровує легкість і чіткість вислову, знання і любов до рідного мистецтва та пошана до його творців. Д руга зустріч. Добірне товариство. Інтелекту альна еліта. Російський науковець хизуєть ся своєю красномовністю. Цікава тема, велика ерудиція. Загальне захоплення присутніх. Обличчя пані Лесі камінне, мов у Сфінска, ніякої реакції. Бесід ник розгублю ється, непевний чи сусідка його розуміє кидає ввіч ливий запит: — „Чи ви знаєте російську мо ву?" Раптом у загальній тиші, як блиск і удар ножа відповідь: — „Знаю ! Але знати не хочу!“ 'Констернація. Н етакт? Чи рад ше відвага публічно заманіфеету- вати свою національну гордість? З німим захопленням шлю пані Лесі свій вдячний погляд... ** Інша зустріч. Гантер. Настрій підкарпатського літа. Тяжко дихає повітря запахом чебрецю ... !В розпалі соняш ного пообіддя — розпал ж ивої дискусії. Націо- нал-соціялізм, Хвильовизм. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 9 Олександра Чернова-Животко, письменниця-журналістка O le k sa n d ra C h ern o v a Z h y v o tk o w r ite r , jo u r n a list.
Page load link
Go to Top