Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
з Андрійком самими йти до шко ли? Я добре знаю дорс-гу, та й Ан- щрі'йко вже ке раз бавився на шкільнім подвір’ї. Ми не заблуди мось. І онде попереду йде моя се стра Зіна. — Добре, якщо Андрійко не бу де плакати. — Я вже не плачу, мамо, — сказав Андрійко. — 3 Івасем мені не страшно. Пані Марія пішла додому. — А чого ти плакав? — спитав ся Івась. — Та... Я палець дверима при щемив. Але тепер вже не болить, — засоромлено відповів Актрійко. Він не признався, що чомусь бо явся школи. Ось і школа. Зіна провела но вачків до їхньої кімнати, де їх зу стрів учитель. — Учитель! У нас буде вчитель, а не вчителька! — зрадів Івась. — Ну, Андрійку, ото тепер буде мо змії запускати! Незабаром задзвонив голосний дзвоник, вчитель посадив школя рів ка шкільні лави й одразу по чав їх навчати. Спершу розказав про школу та про те, як треба по водитись. Виявилось, тут не мож на робити все, що кому забажа ється, а про все треба питатися та дозволу просити. Також не можна битися, галасувати й говорити всі разом. Бо, казав учитель, від того можна часом оглухнути, а якщо й ні, то голова болітиме. А якщо й не болітиме, то наука добре не за тямиться. А от про паперові змії ані слова. Хотів Івась запитатись, але пере думав: може хто інший про те ска же? Але всі діти слухали й мов чали, то й Івась і Андрійко слуха ли й мовчали. Час пролетів швидко. Ось учи тель попращався з новачками й відпустив їх додому. Вісі, як мак, сипнули на вулицю, і тепер уже галасували якомога, бо дуже вжг в школі намовчалися. — Як же тобі було в школі, Івасю? — спитала мама. — Дуже добре. І мене вже при значили наглядачем. — Наглядачем? — здивувалась мама. — Над ким? — Над черепашкою, що сидить у баньочці. Я маю її годувати й чистити щіточкою її панцир. А Ан- Леонід Полтава З а х л а н н и й р и б о л о в Один скупенький чоловік Отак ловити рибку звик: Щоранку б и п л и е є на став І рибку смик та смик! От риба стала дуже зла, Велика і мала. „Ловімся всі! Ловімся всі! Всі разом проти зла!“ От наш скупенький чоловік Знай, рибку смик та смик Насмикав стільки, що в воді І він і човник зник — дрійкові доручено слідкувати, щоб завжди була крейда для таблиці і щоб таблиця була чиста. — А як же з паперовими змія ми? — поцікавилась Зіна. — До цього ми ще не довчи лись. Це буде потім. Щаслива рибка попливла, Велика і мала, А наш захланний рибалов В воді ще й досі пла — в-а-є!.. Поясненна: „Захланний" — цебто такий, що хоче забагато й не знає міри. Діти! Якщо вам при читанні щось незрозуміло, спитайте тата, ма му або бабусю. Вони знають і радо івам розкажуть. Ірина Дибко КАЧКИ І СОНЕЧКО Біля лісочку, В малім ставочку Плавали качки. А на горбочку, В тихім куточку Сидять пташки. Пташата малі Плавати в воді, На жаль, не вміли. Тож одна по одній Високо в вирій Знеслись, полетіли... Крізь хмарку в віконце Глянуло сонце, Злото розлило... В темнім лісочку, І на горбочку Все ожило. Сонце всміхалось, З квітами гралось Золотими руками... Погравшись отак, Мов малий дітвак, Попливло з качками... гг НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
