Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
з Андрійком самими йти до шко ли? Я добре знаю дорс-гу, та й Ан- щрі'йко вже ке раз бавився на шкільнім подвір’ї. Ми не заблуди мось. І онде попереду йде моя се стра Зіна. — Добре, якщо Андрійко не бу де плакати. — Я вже не плачу, мамо, — сказав Андрійко. — 3 Івасем мені не страшно. Пані Марія пішла додому. — А чого ти плакав? — спитав ся Івась. — Та... Я палець дверима при щемив. Але тепер вже не болить, — засоромлено відповів Актрійко. Він не признався, що чомусь бо явся школи. Ось і школа. Зіна провела но вачків до їхньої кімнати, де їх зу стрів учитель. — Учитель! У нас буде вчитель, а не вчителька! — зрадів Івась. — Ну, Андрійку, ото тепер буде мо змії запускати! Незабаром задзвонив голосний дзвоник, вчитель посадив школя рів ка шкільні лави й одразу по чав їх навчати. Спершу розказав про школу та про те, як треба по водитись. Виявилось, тут не мож на робити все, що кому забажа ється, а про все треба питатися та дозволу просити. Також не можна битися, галасувати й говорити всі разом. Бо, казав учитель, від того можна часом оглухнути, а якщо й ні, то голова болітиме. А якщо й не болітиме, то наука добре не за тямиться. А от про паперові змії ані слова. Хотів Івась запитатись, але пере думав: може хто інший про те ска же? Але всі діти слухали й мов чали, то й Івась і Андрійко слуха ли й мовчали. Час пролетів швидко. Ось учи тель попращався з новачками й відпустив їх додому. Вісі, як мак, сипнули на вулицю, і тепер уже галасували якомога, бо дуже вжг в школі намовчалися. — Як же тобі було в школі, Івасю? — спитала мама. — Дуже добре. І мене вже при значили наглядачем. — Наглядачем? — здивувалась мама. — Над ким? — Над черепашкою, що сидить у баньочці. Я маю її годувати й чистити щіточкою її панцир. А Ан- Леонід Полтава З а х л а н н и й р и б о л о в Один скупенький чоловік Отак ловити рибку звик: Щоранку б и п л и е є на став І рибку смик та смик! От риба стала дуже зла, Велика і мала. „Ловімся всі! Ловімся всі! Всі разом проти зла!“ От наш скупенький чоловік Знай, рибку смик та смик Насмикав стільки, що в воді І він і човник зник — дрійкові доручено слідкувати, щоб завжди була крейда для таблиці і щоб таблиця була чиста. — А як же з паперовими змія ми? — поцікавилась Зіна. — До цього ми ще не довчи лись. Це буде потім. Щаслива рибка попливла, Велика і мала, А наш захланний рибалов В воді ще й досі пла — в-а-є!.. Поясненна: „Захланний" — цебто такий, що хоче забагато й не знає міри. Діти! Якщо вам при читанні щось незрозуміло, спитайте тата, ма му або бабусю. Вони знають і радо івам розкажуть. Ірина Дибко КАЧКИ І СОНЕЧКО Біля лісочку, В малім ставочку Плавали качки. А на горбочку, В тихім куточку Сидять пташки. Пташата малі Плавати в воді, На жаль, не вміли. Тож одна по одній Високо в вирій Знеслись, полетіли... Крізь хмарку в віконце Глянуло сонце, Злото розлило... В темнім лісочку, І на горбочку Все ожило. Сонце всміхалось, З квітами гралось Золотими руками... Погравшись отак, Мов малий дітвак, Попливло з качками... гг НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
