Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Людмила Капшученко народилася в Німеччині. Початкову, середню та мистецьку школи закінчила в Арген тині. В 1663 р. переїхала з батьками до Північної Америки, міста Філя- дельфії у Пеннсилвенії. Склала іспи- Н аш і д о к т о р а н т к и ти в Темпел університеті і була прий нята нз студії з повною стипендією. Цей університет вона закінчила із ступенем БА та високими відзначен нями. В ньому ж продовжувала даль ші студії та працювала як викладач. Закінчила Темпел університет із сту пенем магістра з єспанської мови та літератури. Брала активну участь у праці укра їнської студентської громади в цьому університеті. Людмила Капшученко одержала повну держ авну стипендію для даль ших студій у Пеннсилвенському уні верситеті. Закінчила його цієї е є с н и із ступенем доктора філософ ії в д і лянці лізтино-амєриканської літерату ри, оборонивши тезу: „Лябіринт, як тема та структура в літературних творах авторів країн Латинської Аме рики". Останнім часом викладала в Пеннсилиенському та Темпел універ ситетах. На 1974-75 навчальний рік заанґа- жована на працю викладача до Васар Каледжу в стейті Ню Йорк. Людмила — донька п-і Зої Капшу ченко, голови 44 Відділу СУА, інже- нера-хеміка г,а фахом, та скульптора Петра Капшученка. Листування Редакції Д орога ГІані Редакторко! Я живу тут у „Нерсінг говім“-і, бо вже не м ож у обійтися сама. Тут при ходять американські молоденькі д ів чата і старші жінки й їх називають ,,волюнтірс“. Вони відвідують тут та ких як я, щось із ними говорять, а тим, хто д обр е не бачить, то щось читають. Д о мене теж ті ,,.волюнтірс“ говорять, але я їх не розумію, бо ма- лощо знаю по-англійськи. М оє серце тоді д у ж е болить із жалю, бо думаю, чи заки замкну очі на віки, чи ними ще побачу українських „волюнтірс“ ? Колишня Союзника Це справжній сором, що в такому великому середовищ і, як наш ню- йсркський давн-тавн, а теж у других українських осередках, нема ще досі зорганізованої „Добровільної суспіль ної служби", яка бодай у якійсь мірі зайнялася б потребуючими помочі старшими людьми. Тому вже найвищий час від пляну- вань і дописів —- перейти до конкрет ної дії. Всі знаємо, що є багато осіб старших і молодших, які не працю ють і мають час, зд о р о в ’я, а, може, й найшли б охоту, використати його помагаючи другим. Самітня До Редакції „Нашого Життя“ Шановні Пані! І я колись була молода та належа ла до ж ін очої організації і під час війни помагала полоненим та неодну сльозу О'бтерла. Саіма теж тоді тифу набавилася. А тепер Ви тут, оп’янілі д о б р о б у том, забули про тих, хто найбільше потребує — старших, немічних, хво рих. Тож майте Бога ;в серці! М оже хтось співчутливий найдеться і від відає Самітню Молодь в обороні В. Мороза Перша група голодую чих студентів у Вашінгтоні в обороні В. М ороза. Зліва: Ліза Ясевич, Орест Петренко, Адріяна Мушинська, Юрій Дейчаківський, Андрій Міхняк. U k r a in ia n stu d e n ts on h u n g e r -s tr ik e in su p p o rt of V. M oroz. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 13 Д -р Людмила Капшученко Dr. L u d m y la K a p tc h u tsc h e n k o 40 відс. р обоч ої сили Франції, вони працюють лише в таких традиційних жіночих професіях, як учителювання, мед-сестри, секретарки, продавчиці або нефахові фабричні робітниці. їм платять звичайно менше ніж мужчи нам, які виконують цю саму працю. Франсуа Ж іроуд хоче піднести за гальний рівень і статус жінки-робіт- ниці й професіонала та створити для неї сприятливий клімат і задовільні умови праці й винагороди.
Page load link
Go to Top