Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
МАРІЯ САВИЦЬКА ПАМ’ЯТІ ОЛЕКСАНДРИ ЧЕРНОВОЇ-ЖИВОТКО спогад Політично-громадська й культурна діячка, публіцистка, журналістка й ав торка нарисів, розвідок, еесїв на лі тературно-критичні теми, оповідань і спогадів — Олександра Животко з дому Чернова народилася на Волині в жовтні 1894 р. Якийсь час прож и вала з батьками в Московщині (Там бовська губернія), потім переїхала жити з сестрою Анастазією до Ж и томира, де захопила її революція, про яку зберегла живі спогади. Д о 1924 року проживала в Кременці на В о лині, звідки виїхала на еміграцію до чеської Праги. Тут закінчила Кардо вий університет із ступнем педагога з правом навчання в середніх школах. За студентських часів почала ж ур- налістичну діяльність, співпрацюючи у виданнях проф. Івана Огієнка у Вар шаві й у галицьких періодиках ради кального напрямку. При кінці д р угої світової війни з чоловіком проф. Аркадієм Животком, кол. членом Української Центральної Ради в Києві, журналісто'мнпедагогом та істориком української преси, ви їхала до Німеччини й перебувала в скитальському таборі в Ашафенбурзі, де співпрацювала в тижневику „Не діля", що виходив під редакцією Ген- надія Которовича. В довою виїхала до Ню Йорку й продовжувала журналістичну й куль турно-громадську роботу. Спільно з Сергієм Литвиненком заснувала Лі- студентському житті, і дуж е б у ло б ш кода проґавити їх. Ну і можливість ширити правду про У країну в коледжі ‘необмеже на: до товариш ки-студентки при слухаю ться уважніше, частіше є нагода використати шкільний ф о рум для заперечення, уточнення •неправильного та тенденційного твердження про нас. Молоді слу хачі з найбільшою увагою слуха ють про наші „ходження по м у ках" за залізною заслоною , про наш досвід у ІІ-ій світовій війні, про наш у далеку країну. А в майбутньому диплом і евен туальна праця, і бачиш, що життя не стоїть, іде невпинно вперед, і ти з ним вперед ідеш. тературно-Мистецький Клюб у Ню й ор к у, в якому мала кілька д о п о відей. У ЗСА відновила свою журнал і- стичну діяльність, співпрацюючи у виданнях митрополита Іларіона в Ка наді, в „Прометеї“, ,.Нашій Батьків щині", „Тризубі", „Вільній Україні", „Свободі" й „Нашому Часі" (Арген тина). Полем її зацікавлень були літера- турно-критичні огляди й рецензії на нові твори, зокрема авторів-жінок, та публіцистичні статті на загально-гро мадські теми. її увагу притягнула творчість Марка Вовчка й Лесі Укра їнки, про яку написала основну п р а цю, видану Союзом Українок в Ар гентині. Книжковим виданням появи лася ї ї збірка писань „Думи мої", більша частина якої присвячена кри тичному розглядові творчости Марка Вовчка, решта — це оповідання, на риси й спогади. В рукописах зберіга ються матеріяли ще на 2— 3 книги. Ол. Животко була в друж ніх вза єминах особистих і листовних із сла ветною волинянкою поеткою і скульп торам Оксаною Лятуринською, про яку опублікувала теплу посмертну згадку в „Свободі". Померла Ол. Животко 6-го липня 1973 року. П очаток п’ятдесятих років. Ве ликий післявоєнний „ісход“. Ню Йорк. Розцвіт суспільного і това риського життя наш ої спільноти. Велика мистецька виставка в Лі тературно-М истецькому Клюбі. Сила відвідувачів; зустрічі зна йомих і знайомсства з новими людьми. Серед натовпу, невеличка, струнка постать пані в сірій сукні. Горда голова, рівні риси обличчя, енергійна хода. Нас знайомлять. Сильний п о тиск руки і голос дзвінкий та чи стий. Вслід за цим — незабутня пер ша розмова. Розмова про маляр ство. Приємно, освіжливо враж а ють відважні та оригінальні кри тичні завваги, зачаровує легкість і чіткість вислову, знання і любов до рідного мистецтва та пошана до його творців. Д руга зустріч. Добірне товариство. Інтелекту альна еліта. Російський науковець хизуєть ся своєю красномовністю. Цікава тема, велика ерудиція. Загальне захоплення присутніх. Обличчя пані Лесі камінне, мов у Сфінска, ніякої реакції. Бесід ник розгублю ється, непевний чи сусідка його розуміє кидає ввіч ливий запит: — „Чи ви знаєте російську мо ву?" Раптом у загальній тиші, як блиск і удар ножа відповідь: — „Знаю ! Але знати не хочу!“ 'Констернація. Н етакт? Чи рад ше відвага публічно заманіфеету- вати свою національну гордість? З німим захопленням шлю пані Лесі свій вдячний погляд... ** Інша зустріч. Гантер. Настрій підкарпатського літа. Тяжко дихає повітря запахом чебрецю ... !В розпалі соняш ного пообіддя — розпал ж ивої дискусії. Націо- нал-соціялізм, Хвильовизм. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1974 9 Олександра Чернова-Животко, письменниця-журналістка O le k sa n d ra C h ern o v a Z h y v o tk o w r ite r , jo u r n a list.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
