Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Думки над домовиною Уквітчана вінками і китицями квітів заля похоронного заведен ня. Стрункі стебла білих ґлядіоль і повні головки осінних хризантем, похилились над домовиною стар шої жінки. Спокійне обличчя аж суворе, але без слідів болю і тер піння. Високе розумне чоло, глад ке і не захмарене. Але затиснені уста без тої характеристичної те плої усмішки, якою разом із би стрим поглядом карих очей Марія Павлівна Юркевич вітала прияте лів і знайомих, що приходили її відвідувати. Прийшли її відвідати і тепер востаннє знайомі з Філядельфії — жінки, мужчини, що співпрацюва ли з нею в школі, в редакції ди тячої сторінки „Нашого Життя а особливо ті, що як вона, приїха ли з центральних чи східних зе мель України, що були ще там дома заслужені, як вона трудів ниці на громадськім полі -— т.зв. „Київська Старина". Зворушливо несеться притише ний спів нашвидкуруч зібраного церковного хору і молодого свя щеника, що править парастас, а там короткі прощальні промови від Союзу Українок Америки та жур налу „Наше Життя" п-ні О. Ло- тоцької, від товаришів-учителів „Рідної Школи “ д-р В. Мачука та від колишніх учениць з Києва п-ні Л. Гаєвської Денес з далекої Ав стралії, що приїхала на Сві тову Сесію Українського Жіноц тва. ❖ Скільки разів приїздила я до Філядельфії, усе відвідувала Ма рію Павлівну в її просторій скром ній, але дбайливо прибраній па м’ятками з України самітній кім наті. То картинка на стіні, якась пам’яткова знимка, кусок якоїсь старинної плахти чи рушник із Полтавщини, вишивка, чи інша дрібниця відразу витворювали о- собливу атмосферу, впроваджу вали в настрій хати української інтелігенції Придніпрянщини до першої світової війни. І йшла розмова про її книжки від сина, що рядами стояли на по лиці, спогади про давні роки сту дій, про переписку з друзями, а особливо з сином, про його ніжну любов до матері і про всю свою турботу, що Москва далеко і стрі нутися не можна. Так було ще на минулу весну коли не мала сили вже сходити са ма вниз по стрімких сходах, що вели з її кімнати на затишну ву лицю в зелені, при якій жила а тепер лежить вона спокійно і су воро — останнє побачення. Не лучили нас з Марією Юрке вич близьке ділове знаймоство чи Марія Павлівна Юркевич, світлина з Франції 1908 р. M aria Y u rk ev y tch , p ro m in en t U k ra in ia n teach er, w ho died r e cen tly in P h ilad elp h ia дружні відносини, бо і жили ми не в тих самих місцях і умовинах про довж довгих літ нашого життя, що випадали на бурхливі -— величні і трагічні роки ходу історії остан нього пів століття. Але якраз, коли стояла я над її домовиною, ясно став перед очима день нашого першого зна йомства. Пригадую, прегарний літ ний день у Львові 1914 р. напе редодні великої світової війни. День, на який провід українсько го зорганізованого населення Га личини, скликав З’їзд національ но свідомого елементу. З’їзд „Со колів" і „Січей", руханкових і протипожарних організацій націо нально свідомого галицького мі щанства і селянства. Дбайливо під- готовлюваний З ’їзд мав бути до казом нашої сили на галицькій зе млі і показом українськости Льво ва. Вздовж центральних вулиць мі ста -— Льва-Сапіги, Коперника, Сикстуської святочно проїздили на конях довгі ряди січових про відників з української інтеліген ції в січових і сокільських одно строях: попереду д-р Кирило Три- льовський, проф. Іван Боберський, д-р Михайло Волошин, Семен Ґо- рук, Клим Ґутковський, Микола Заячківський, Доманик і багато багато інших. А за ними незчисле- ними рядами Січовики з Гуцуль- щини, з Покуття, з Поділля, з Під гір’я в мальовничих одягах своїх околиць з прапорами і оркестра ми, що пригравали до маршу. І Соколи з околиць Львова, Подні стров’я, північно-західних повітів, всі в одягах своїх околиць і під проводом старшин, впорядковано вмаршували на площу Сокола- Батька. Площа Сокола-Батька — це гордість українського Львова і прибіжище української молоді для спорту, руханки, гри, забав і зу стрічей. Придивлялась я до того одино кого своєю імпозантністю походу з ґалерії каварні Монополька, до якої заходили львівські студенти, в товаристві пані Марусі Юркевич, молодої українки з Наддніпрян щини. Львів був остоєю для мо лодих людей з Наддніпрянщини, переважно студентів, що переби ралися нелегально через Збруч на Захід, тікаючи від переслідувань царської поліції, чи виїзджаючи легально для студій в Західню Европу. Спинялися вони всі в но- вовибудованому Академічному Домі, що з ініціятиви проф. Ми хайла Грушівського і його товари шів праці з Н.Т.Ш. виріс з по жертв меценатів з Придніпрянщи ни — Семиренків, Тереіценків, Милорадовички, Чикаленків та ін ших. Хтож не побував тоді в по рогах Академічного Дому? — Всеволод Козловський, Павло Крат, Олексій Назаріїв, Дмитро Дорошенко, Вадим Щербаківський Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Вячеслав Липинський, Мико ла Залізняк, Володимир Винни- (Докінчення на ст. 10) НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1968 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
