Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Думки над домовиною Уквітчана вінками і китицями квітів заля похоронного заведен ня. Стрункі стебла білих ґлядіоль і повні головки осінних хризантем, похилились над домовиною стар шої жінки. Спокійне обличчя аж суворе, але без слідів болю і тер піння. Високе розумне чоло, глад ке і не захмарене. Але затиснені уста без тої характеристичної те плої усмішки, якою разом із би стрим поглядом карих очей Марія Павлівна Юркевич вітала прияте лів і знайомих, що приходили її відвідувати. Прийшли її відвідати і тепер востаннє знайомі з Філядельфії — жінки, мужчини, що співпрацюва ли з нею в школі, в редакції ди тячої сторінки „Нашого Життя а особливо ті, що як вона, приїха ли з центральних чи східних зе мель України, що були ще там дома заслужені, як вона трудів ниці на громадськім полі -— т.зв. „Київська Старина". Зворушливо несеться притише ний спів нашвидкуруч зібраного церковного хору і молодого свя щеника, що править парастас, а там короткі прощальні промови від Союзу Українок Америки та жур налу „Наше Життя" п-ні О. Ло- тоцької, від товаришів-учителів „Рідної Школи “ д-р В. Мачука та від колишніх учениць з Києва п-ні Л. Гаєвської Денес з далекої Ав стралії, що приїхала на Сві тову Сесію Українського Жіноц тва. ❖ Скільки разів приїздила я до Філядельфії, усе відвідувала Ма рію Павлівну в її просторій скром ній, але дбайливо прибраній па м’ятками з України самітній кім наті. То картинка на стіні, якась пам’яткова знимка, кусок якоїсь старинної плахти чи рушник із Полтавщини, вишивка, чи інша дрібниця відразу витворювали о- собливу атмосферу, впроваджу вали в настрій хати української інтелігенції Придніпрянщини до першої світової війни. І йшла розмова про її книжки від сина, що рядами стояли на по лиці, спогади про давні роки сту дій, про переписку з друзями, а особливо з сином, про його ніжну любов до матері і про всю свою турботу, що Москва далеко і стрі нутися не можна. Так було ще на минулу весну коли не мала сили вже сходити са ма вниз по стрімких сходах, що вели з її кімнати на затишну ву лицю в зелені, при якій жила а тепер лежить вона спокійно і су воро — останнє побачення. Не лучили нас з Марією Юрке вич близьке ділове знаймоство чи Марія Павлівна Юркевич, світлина з Франції 1908 р. M aria Y u rk ev y tch , p ro m in en t U k ra in ia n teach er, w ho died r e cen tly in P h ilad elp h ia дружні відносини, бо і жили ми не в тих самих місцях і умовинах про довж довгих літ нашого життя, що випадали на бурхливі -— величні і трагічні роки ходу історії остан нього пів століття. Але якраз, коли стояла я над її домовиною, ясно став перед очима день нашого першого зна йомства. Пригадую, прегарний літ ний день у Львові 1914 р. напе редодні великої світової війни. День, на який провід українсько го зорганізованого населення Га личини, скликав З’їзд національ но свідомого елементу. З’їзд „Со колів" і „Січей", руханкових і протипожарних організацій націо нально свідомого галицького мі щанства і селянства. Дбайливо під- готовлюваний З ’їзд мав бути до казом нашої сили на галицькій зе млі і показом українськости Льво ва. Вздовж центральних вулиць мі ста -— Льва-Сапіги, Коперника, Сикстуської святочно проїздили на конях довгі ряди січових про відників з української інтеліген ції в січових і сокільських одно строях: попереду д-р Кирило Три- льовський, проф. Іван Боберський, д-р Михайло Волошин, Семен Ґо- рук, Клим Ґутковський, Микола Заячківський, Доманик і багато багато інших. А за ними незчисле- ними рядами Січовики з Гуцуль- щини, з Покуття, з Поділля, з Під гір’я в мальовничих одягах своїх околиць з прапорами і оркестра ми, що пригравали до маршу. І Соколи з околиць Львова, Подні стров’я, північно-західних повітів, всі в одягах своїх околиць і під проводом старшин, впорядковано вмаршували на площу Сокола- Батька. Площа Сокола-Батька — це гордість українського Львова і прибіжище української молоді для спорту, руханки, гри, забав і зу стрічей. Придивлялась я до того одино кого своєю імпозантністю походу з ґалерії каварні Монополька, до якої заходили львівські студенти, в товаристві пані Марусі Юркевич, молодої українки з Наддніпрян щини. Львів був остоєю для мо лодих людей з Наддніпрянщини, переважно студентів, що переби ралися нелегально через Збруч на Захід, тікаючи від переслідувань царської поліції, чи виїзджаючи легально для студій в Західню Европу. Спинялися вони всі в но- вовибудованому Академічному Домі, що з ініціятиви проф. Ми хайла Грушівського і його товари шів праці з Н.Т.Ш. виріс з по жертв меценатів з Придніпрянщи ни — Семиренків, Тереіценків, Милорадовички, Чикаленків та ін ших. Хтож не побував тоді в по рогах Академічного Дому? — Всеволод Козловський, Павло Крат, Олексій Назаріїв, Дмитро Дорошенко, Вадим Щербаківський Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Вячеслав Липинський, Мико ла Залізняк, Володимир Винни- (Докінчення на ст. 10) НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1968 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
