Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
X в е д ь к о Петро Кізко Це не було ім’я хлопчика, ні. Так ми називали в себе в хаті пта ха, якого приніс мій менший бра- тік від якихось знайомих і посадив його в клітку. Власне, цього пта ха слід було назвати іменем я- когось Алі чи Ахмеда, бо похо див він з африканських країн. Але для нас ті імена далекі й чужі, ми до них не звикли, вони якісь хи мерно-дивні, а навіть — чудні. Тож уся наша родинна нарада: тато, мама і я з братіком вирішили назвати новоприбульця нашим по пулярним іменем: Хведько. О, що то було за чудесне, ці каве і розумне пташеня! Вигляда ло воно так, ніби було мальоване сотнею найдосконаліших малярів! Його пірячка мали сині й жовті, червоні, чорні, сірі й навіть зелен куваті барви! Наче з якоїсь див ної казки він вродився. А співав так, що всі ми були здивовані й сиділи нераз мов у забутті з роз зявленими ротами... Коли я впер ше ранком почув той його спів, то висунувши голову з-під подушки, запитав мами: — Мамо, чи то хтось за вікном лопатою камінці згрібає? Мати сміялася. ■— Та тож наш Хведько! — Хведько отаке виробляє? -— був я здивований. Потім вставав, тихенько підходив до клітки, при слухався... Справді. Коли співав Хведько, то він спочатку цівкотів, наче ма ле курча: ціп-ціп-ціп... А потім витягував свою зелено-жовту- чорну шийку, якось дивно наду вався, й починав ,,торохкотіти", наче щебінь лопатою горнув. А який він мудрий був! Ми з дива не виходили! Оце було, мама чистять клітку, дають йому по живу, пиття, то й вилетить він із своєї хатки, та відразу на якийсь кімнатний предмет сяде. Сяде ото, обернеться своїм дзьобом до кліт ки, до мами, яка порається біля неї, та й дивиться, водить малень кими як насіння очима, ніби за кожним рухом матері стежить. І що ж би ви гадали? Як тільки ма ти від клітки відійде, Хведько — скік! — і вже на клітці сидить. А тоді полетить то сюди, то туди, огляне всю клітку, поки знайде отвір, яким може добитися в се редину свого ,,дому“. Радісний, що має свіжі харчі й питво, стри баючи з драбинки на драбинку, за бирається до їжі. Ще зацікавило нас і те, як Хведько проводить свій день. Зо всім як людина! Ранком прокида ється, до коритця з водою. Голів кою у воді побовтається, крильця ми полопотить наче справді ми- ється-купається, а тоді на дерев’я ній поперечці в клітці обтрушу ється. А за хвилину вже спожи ває зеренця, спеціяльно для него О, що то було за цікаве і розумне пташеня! куповані в харчевій крамниці для птахів. І так в обід і ввечорі... Забавний був пташок Хведько. Ми всі за ним ходили, як за ди тиною. Але раптом... Ох, я не можу без сліз того сказати... Раптом сталося так, що Хведько захворів. Прихо джу я одного дня зі школи, а ма ма сумно до мене: — Хведько хво рий. Нічого не їсть, не п’є... Я вже йому й дзьобика відкривала, во дички вливала, а він немов непри томний... Того вечора Хведько помер. Ми за ним плакали усі. А потім я з братіком віднесли його в город і там закопали в землю. І нераз ми з тугою згадуємо про нашого не забутнього розумного пташка Хведька... Замовляйте збірник ЗОЛОТА БДЖІЛКА Упорядкувала Марія Юркевич Ціна 75 ц. Замовляти в Централі СУА ЛАДУСЕНЬКИ — ЛАДІ Ладусеньки-ладі! Котенята раді, питали синочка: А де в тебе очка? А де в тебе руці? А де ніжки куці? Ой, ніженьки, ніжки, потанцюйте трішки. Г. Чорнобицька Маруся Федорович У БАБУСІ Сходами з садку швиденько побіжу я Вітер віє, потемніло, буде буря. Як на дворі блиски, громи — я боюся. Кличе вже мене до себе десь бабуся. Біля мене сядь ось тут моє внучатко, Покажу тобі я гарне щось, дівчатко! В руках голка й полотенце біле, чисте. В кошику нитки чекають вже барвисті. І здається — підчас бурі сонце сяє, Як моя бабуся люба вишиває. ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ Українська народня пісенька — Зайчику, зайчику, Де ти бував? — У млині, млині. — Що ти чував? — Там були кравчики Перебили пальчики Ледве я втік, Через бабин тік, Та через колоду, Та хвостиком у воду — Шубовсть. МОЯ КИЦЯ Киця любить, як по спинці Гладжу киценьку свою, Як дарую їй гостинці, Кашку, молочко даю. Киця сердиться на мене, Як смикну ї ї за хвіст: Очі зробляться зелені І не п’є тоді й не їсть. М. Познанська НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1968 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
