Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
А. Романович Як М артуся зустр іч ал а весн у Задзвонив телефон. Мартуся по кинула рисувати і побігла. Виліз ла на стільчик і піднесла слухав ку. — Тут Мартуся Гаврилнж. Мама тепер пере в пивниці. А хто говорить, прошу? -— Це тета Віра. Перекажи Мартусю мамі, що ми просимо вас у гостину в неділю. Але не забудь! — Добре, дуже дя кую, я перекажу — відповіла Марта. Ви б подумали, що така ма ленька дівчинка, яка недавно по чала ходити до садочка, не зуміє все сказати по телефоні так як треба. Але Мартуся вміє. її нав чив старший братчик Юрко. Во на найшвидше від усіх біжить, ко ли подзвонить телефон, підносить слухавку і каже своє ім’я. Пита ється, хто говорить, тоді покли че кого треба з родини, або запа м’ятає, що переказати. Вже поміч з Мартусі. От коли мама повернулась до кухні і почула про запрошення, то втішилася, що поїдуть до Тети Віри і Вуйка Славка. Вони живуть далеко на краю міста. У них ду же спокійно, не чути гамору авт. Гарні там квіти, сад і ліс неда леко. В неділю пішла ціла родина ра ненько до церкви, а тоді збира лися в дорогу. Мартусі було ду же невигідно в авті, бо мама на казала дітям одягнути чобітки, щоб могли ходити по калюжах і плащі — дощевики, бо може па дати дощ або й сніг. А Юрко взяв зі собою різні речі: вудку і сі точку ловити рибки і жаби, різні посудини з пластику, приладдя до засушування рослин, коробку на камінці — чого там не було у його торбі! Мартуся не хотіла сидіти в авті коло брата, бо все це їй заваджа- ло. Аж тато наказав Юркові дещо залишити дома і Марта вже тіль ки трошки нарікала по дорозі. Коли приїхали до Тети Віри і Вуйка Славка, то побачили що там дуже болото, а квіток не вид ко, хоч гарна травичка. — Бачиш Юрку, навіщо ти брав своє при ладдя з собою, ми і так будемо сидіти в хаті — нарікала Марту ся. — Не журіться діти, потішила їх тета, — ось ми з’їмо обід і пі демо в ліс весну зустрічати. Це вже місяць березень і коли ми до бре пошукаємо, то напевно її знайдемо. Після обіду засвітило сонце і тета взяла Мартусю надвір пока зати різнобарвні крокуси, та ма ленькі свіжі листочки на кущах. Вуйко допоміг Юркові зробити сі точку з матерії і кусника дроту. Вони взяли кілька слоїків і пішли до ставка на краю ліса ловити жа бок та жучків. Мартуся боялася йти до ліса. Але Тета казала, що коли біля ха ти є такі гарні квітки, то у лісі на певне ще кращі, хоч там болото і залишки снігу. І дійсно — між листками, у траві знайшли біленькі підсніжки, і навіть кілька синіх фіялок. Мартуся присіла, щоб зір вати кілька квіточок, аж тут щось зашелестіло в кущах і мигнуло — скочило повз неї. —- Гадюка, гадюка — закрича ла Марта і давай утікати. Надбігли Вуйко з Юрком і мусіли дівчинку ловити, бо вона була дуже пере лякана. —- Заспокійся дитино, -— казав Вуйко, — у нас гадюк немає. Мо же це був вуж, а він людей бо їться. Але ось побачили Тету Віру. Вона бігла з лісу і сміялася. — От Мартуся боягуз, ви знає те чого вона налякалася? Сірень кого зайчика! Усі сміялися, а Мар тусі було соромно, що так утікала від зайчика. — Це нічого, поті шала Тета, — Мартуся ще ма ленька, живе у місті і мало знає про ліс і життя тварин. Ви, діти до нас часто приїзджайте, то нав читеся... А коли прийшли до хати, то ма ма з Мартусі не сміялася, а взяла на коліна і розповіла чудову ка зочку — про царівну весну у дов гій зеленій сукні. Її повіз тягне вісім сіреньких зайчиків. Розсіває весна білі і сині квітки по лісах і полях. Мартусі стало приємно і весело і вона вже з усіми сміяла ся із своєї пригоди. ДОРОГІ ДІТИ! У січні ми закликали Вас зголоси тися, якщо хочете писати листи до українських дітей у різних країнах світу. Ось подаємо Вам імена й адреси кількох дітей, що баж аю ть листува тись: ОЛЕНКА ОДЕЖИНСЬКА, 9 років 4734 N. 12th St. Philadelphia, Pa. 19141 МИРОН МИТРОВИЧ, 11 років С — 775 P arc Le Notre 95 St. Quen L’Aumone, France ОКСАНА ВИННИЦЬКА, 10 років 82 T yrrel Ave, Toronto 4, Ont., Canada Напишіть до нас про себе, щоб ми могли довідатись про Ваші зайняття та забави. Вам напевно б у д е цікаво писати до нових приятелів та одержувати від них листи! Тітка Рута Маруся Федорович ВІДВАЖНИЙ ХЛОПЧИК Ромко хлопець вже великий, Мамі поміч та опіка. Тата дома як немає, Стереже все, доглядає. Лука має він і стріли, Шаблю, списа й шолом білий. Змія прожене лихого, Не боїться він нікого. Ані пралісу, ні звірів — ■— слонів, тигрів, чи ґорилів. Ось відважний хоч куди! Лиш боїться він — води. Ромчика то страх лякає, Коли мама умиває. 22 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
