Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
X в е д ь к о Петро Кізко Це не було ім’я хлопчика, ні. Так ми називали в себе в хаті пта ха, якого приніс мій менший бра- тік від якихось знайомих і посадив його в клітку. Власне, цього пта ха слід було назвати іменем я- когось Алі чи Ахмеда, бо похо див він з африканських країн. Але для нас ті імена далекі й чужі, ми до них не звикли, вони якісь хи мерно-дивні, а навіть — чудні. Тож уся наша родинна нарада: тато, мама і я з братіком вирішили назвати новоприбульця нашим по пулярним іменем: Хведько. О, що то було за чудесне, ці каве і розумне пташеня! Вигляда ло воно так, ніби було мальоване сотнею найдосконаліших малярів! Його пірячка мали сині й жовті, червоні, чорні, сірі й навіть зелен куваті барви! Наче з якоїсь див ної казки він вродився. А співав так, що всі ми були здивовані й сиділи нераз мов у забутті з роз зявленими ротами... Коли я впер ше ранком почув той його спів, то висунувши голову з-під подушки, запитав мами: — Мамо, чи то хтось за вікном лопатою камінці згрібає? Мати сміялася. ■— Та тож наш Хведько! — Хведько отаке виробляє? -— був я здивований. Потім вставав, тихенько підходив до клітки, при слухався... Справді. Коли співав Хведько, то він спочатку цівкотів, наче ма ле курча: ціп-ціп-ціп... А потім витягував свою зелено-жовту- чорну шийку, якось дивно наду вався, й починав ,,торохкотіти", наче щебінь лопатою горнув. А який він мудрий був! Ми з дива не виходили! Оце було, мама чистять клітку, дають йому по живу, пиття, то й вилетить він із своєї хатки, та відразу на якийсь кімнатний предмет сяде. Сяде ото, обернеться своїм дзьобом до кліт ки, до мами, яка порається біля неї, та й дивиться, водить малень кими як насіння очима, ніби за кожним рухом матері стежить. І що ж би ви гадали? Як тільки ма ти від клітки відійде, Хведько — скік! — і вже на клітці сидить. А тоді полетить то сюди, то туди, огляне всю клітку, поки знайде отвір, яким може добитися в се редину свого ,,дому“. Радісний, що має свіжі харчі й питво, стри баючи з драбинки на драбинку, за бирається до їжі. Ще зацікавило нас і те, як Хведько проводить свій день. Зо всім як людина! Ранком прокида ється, до коритця з водою. Голів кою у воді побовтається, крильця ми полопотить наче справді ми- ється-купається, а тоді на дерев’я ній поперечці в клітці обтрушу ється. А за хвилину вже спожи ває зеренця, спеціяльно для него О, що то було за цікаве і розумне пташеня! куповані в харчевій крамниці для птахів. І так в обід і ввечорі... Забавний був пташок Хведько. Ми всі за ним ходили, як за ди тиною. Але раптом... Ох, я не можу без сліз того сказати... Раптом сталося так, що Хведько захворів. Прихо джу я одного дня зі школи, а ма ма сумно до мене: — Хведько хво рий. Нічого не їсть, не п’є... Я вже йому й дзьобика відкривала, во дички вливала, а він немов непри томний... Того вечора Хведько помер. Ми за ним плакали усі. А потім я з братіком віднесли його в город і там закопали в землю. І нераз ми з тугою згадуємо про нашого не забутнього розумного пташка Хведька... Замовляйте збірник ЗОЛОТА БДЖІЛКА Упорядкувала Марія Юркевич Ціна 75 ц. Замовляти в Централі СУА ЛАДУСЕНЬКИ — ЛАДІ Ладусеньки-ладі! Котенята раді, питали синочка: А де в тебе очка? А де в тебе руці? А де ніжки куці? Ой, ніженьки, ніжки, потанцюйте трішки. Г. Чорнобицька Маруся Федорович У БАБУСІ Сходами з садку швиденько побіжу я Вітер віє, потемніло, буде буря. Як на дворі блиски, громи — я боюся. Кличе вже мене до себе десь бабуся. Біля мене сядь ось тут моє внучатко, Покажу тобі я гарне щось, дівчатко! В руках голка й полотенце біле, чисте. В кошику нитки чекають вже барвисті. І здається — підчас бурі сонце сяє, Як моя бабуся люба вишиває. ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ Українська народня пісенька — Зайчику, зайчику, Де ти бував? — У млині, млині. — Що ти чував? — Там були кравчики Перебили пальчики Ледве я втік, Через бабин тік, Та через колоду, Та хвостиком у воду — Шубовсть. МОЯ КИЦЯ Киця любить, як по спинці Гладжу киценьку свою, Як дарую їй гостинці, Кашку, молочко даю. Киця сердиться на мене, Як смикну ї ї за хвіст: Очі зробляться зелені І не п’є тоді й не їсть. М. Познанська НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1968 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
