Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ній терпеливі руки намалювали одержаними колись у пачці ф ар бами, зелене тло. На ниточках висіли теж розкраш ені горош ин ки, що наслідували скляні кулі. На кінцях „га л у зо к 11 прикріпле но малі патички, мов би свічечки. Бракувало їй тільки блиску та... запаху. А нам, нам бракувало вісток з рідного краю, від рідних, близь ких. Щ оденно я бігла, а власти во брела у глибокому снігу до хати після праці з однією дум кою, чи буде щось із пошти. Коли б було, тоді мама уставля ла листи, а коли була пачка, то пачку, на видному місці так, щоб втішити мене цим відразу, від перш ого погляду. Якщо була пач ка, то мама вправді розв’язувала ш нурки та відкривала верхнє опа- кування, але сама заспокоївш и свою цікавість, що у пачці, укла дала все в скриньці так, як це вложили руки, що її пакували. Хотіла й нам дати приємність п е реживати розпаковування. Але ж відколи дороги замело, така можливість не передбачува лась. Так щоденно доводилося ме ні переживати надію і розч ару вання, як казав колись Ш евчен ко: „І знов нічого не принесла мені ця пош та з У країни...“ А 1. січня, на самий Новин Рік почало сипати снігом, але ж тим разом без вітру. Спокійний, „лапатий" сніг прикрив убиті ві тром верстви снігу м’якою пеле ною, по якій ще важче було йти до роботи, бо треба було протоп тувати нову стеж ку, западаю чися вище колін у сніг. На другий день сніг устав. Ішло на повню. П ра цювати треба було до пізної но чі і коли при місячному світлі я йшла до дому, усе блистіло від кришталів срібного, місяцем ося яного снігу. У сам день Свят-Вечора, мені вдалося вийти з праці трохи ско ріше. Я була рада, що прийду до дому не так пізно. М ісяць ще не зійшов. Н ебо прибрало темно- сині, майже фіолетні відтінки, а там де сонце зайшло, золотився ясним поясом обрій — „колива лося флейтами, там де сонце з а йшло" — пригадала я собі. Коли я доходила додому, на небі появилася перш а зірка. Я мимоволі задивилась на неї, д у маючи про тих, які там, у рідно му краю теж дивляться на перш у зірку, хоч може в іншій консте ляції. Зірка була ясна, преясна і миготіла на морозному небі. Мені видавалося, що вона пору- ш ається зі мною, коли я йду і ве де мене до хати. П очуття величі й безмежності небесних просто рів лучилося з наглим освідом- ленням цієї віддалі, що ділить нас від усього рідного. З почут тям туги та суму застукала я до дверей, та обтруш ую чи сніг із валянок, увійшла, вітаю чися „Х ри стос Раж дається" В хаті вдарило мене тепло, видно, напалено сьогодні понад норму, яку наказувала обмежена скіль- кість палива. „Ізба" видавалась святково прибрана. Від малень кої, паперової ялинки падала на стіни, з яких помимо натоплення не зійш ов ще іней холоду, тінь якби великої, правдивої ялинки. Але ж не тільки тінь ялинки вра зила мене. В ,,ізб і“ пахло яли цею. Аж ось на застеленому бі лою скатертиною столі я поба чила листи і... пачку. Навіть не роздягаю чись, під усміхненим ла гідним поглядом мами, я кинулася її розглядати. У ній на самому верху у легенькій бібулці засуш е на у далекій дорозі просф ора, а побіч галузочка ялиці. Це пачка, яку прислала моя Олюська, при ятелька над приятельками. Це пачка, яку, як писав із лагру мій тато, пакували не руки, а серця. Чого ж там не було у ній! Усе старанно позавиване і на кожному написане — що від кого. І навіть у цьому видно було її вдачу. Хоч вона висилає, але дав хтось інший, тож пише, що від кого, щоб не припала їй уся „заслуга" за пачку. А ми знаємо, як важ ко вислати таку пачку і що не раз треба їхати у інші м ісцево сті, бо раз-у-раз зміняють пош ту, з якої вільно надавати пач ки у Казахстан. І ось простір, що так мене пе- реразив своєю безмежністю, якось змалів. І хоч нема на це розум о вого вияснення, то я знаю, що Олюськи доброта протерла доро гу каравані так, що вона вспіла з поштою на сьогоднішній день. М аленька гілочка ялинки, що її вложили найдобріші руки м оєї Олюськи, наповнила ,,ізбу" запа- НОВІ книжки Д-р Соломія Цьорох— монахиня Василіянка: ПОГЛЯД НА ІСТОРІЮ ТА ВИХОВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ МО НАХИНЬ ВАСИЛІЯНОК. Д руге видання. Рим 1964 р. Бібліотека наукових та популярних творів монахинь-василіянок. П раця монахині д-р Соломії Цьорох, має характер наукової розвідки, яка складається з трьох частин: І. Погляд на історію СС. Василіянок. II. П огляд на вихов ну діяльність Василіянок. III. Д о даток — ■ грамоти й документи. У кожній із тих частин не тільки до слідник історії, але й кож ен чи тач найде низку незнаних і д у же цікавих відомостей, як хоч би те, що пише авторка про св. Ва- силія Великого і св. М окрину та цитовані їхні погляди, хоч би на педагогічні методи і т. п. Від історії манастирів у світі перехо дить авторка до історії жіночих манастирів в Україні, хоч, як пи ше, є великий недостаток безпо середнього матеріялу, то все та ки подає сперті на докум ентах дані, з яких найстарш а сягає ч а сів Ярослава М удрого. Не менш цікава друга частина, де обгово рено виховну діяльність Василія нок. У нинішніх часах рівноправ- ности жінок у ділянці освіти, яку ми приймаємо як річ сам озрозу мілу, цікаво подумати про те, яку трудну дорогу мусіли відбути ж ін ки, щ об добувати освіту і могти виховувати та вчити. В тому теж свою ролю відіграли СС. Василі- янки. Ця частина ілю стрована знимками, на яких неодна з нас може пізнати своїх професорів, а серед учениць, як не себе, то свою маму, а може й бабуню. Третя частина дає передрук, а то й відбитки документів, зв’я за них із правним становищем ма настирів впродовж віків. Ю. С. хом Різдва й дому, оживила п а перову ялинку, що кидала тінь- образ „бож ого деревця" на хо лодні стіни хати. І коли ми разом заспівали стару коляду „Б ог П ред вічний", то знали, що разом із н а ми є усі найближчі, що десь д а леко колядую ть у цей мент. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
