Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Уляна Любович Боже Деревце Присвячую пам’яті Олі Терлецької-Смаль Слово „Р ізд во “ пахне ялинкою і блистить її світлами. У будь- яку пору замкніть очі і скажіть „Р ізд во 11 — відразу запахне вам ялинка, заблистять її світла. Все одне, чи спомин правдивого Р із два, того з дитячих літ, в’яж еться у вас зі „старим краєм ", розм а льованими морозом вікнами і я- линкою, освітленою живими огня ми кольорових свічечок, чи може вже з новим континентом, де ялинка грає світлами електрич них лямпочок, то всетаки най істотнішим правдивим, є запах ж ивого дерева, ялинки. Колись у дитячих роках ми в і рили, що ялинку приносять ан ге ли з неба. Вона з ’являлася таєм ничою дорогою в кімнаті, а при краси на ній були у великій мірі вислідом потаємної пращ стар ших ,,освідомлених“, братії;, се стер, може тіток. Ці сріблисті го ріхи, ланцюхи зі соломи, паяци і пави з яєць! Тоді вона пахла „небом “ і її жаль було викидати, хоч з часом вона губила шпильки і засмічувала кімнату. Як сумно було дізнатися, що її приносять люди. Пам’ятаю , як малий А ндрій ко питав розчарований чи це прав да, що, як це йому вияснив то вариш, ялинку приносить з лісу сусід, пан Хрущ, а не ангел. Тоді я порадила йому понюхати, якщ о деревце пахне небом, то його приносять ангели, а якщ о паном Хрущем, тоді це він приносить його з лісу і... Андрій ствердив запах ,,н еб а“ у зелених ш пиль ках ялинки. В міру того, як ми росли, ма ліло деревце в наш ому домі. Те високе, аж під стелю, яке було ще за життя наш ого діда, става ло все меншим, аж зменшило свій ,,ріст“ до м аленької ялинки, яку можна було поставити на стіл. Але запах і блиск все зоставався. Навіть у розкіш но прибраних різдвяних ялинках наш ої амери канської дійсності, почерез усі технічні удосконалення, якж е ви- ш уканні прикраси, усі електричні лямпочки, найістотнішим, тим, що створює різдвяну атмосф еру — є запах ялинки, живого „бож ого д еревц я“ Зближ алося Різдво — наші п ер ші Різдвяні Свята серед казах станських степів. Зима лю тувала. З усіх там пе реж итих зим, та була найлютіша. А може так мені видавалося, бо це була перш а зима у цій країні морозів і снігів, до яких ми ще не привикли. Снігу намело так, що подекуди дорога вела вище хат, а там знов можна було рукою досягнути верш ка телеграфічного стовпа. Бувало, що хату засипало і треба було прокопувати вихід із неї. Д о одних сусідів мусіли зробити вхід через крівлю над стайнею і туди треба було спу скатися в хату по драбині. З а мело теж дорогу і тільки рідко коли могло вслід за сніговим п лу гом пробратися до села вантаж не авто. Вкінці і це стало неможли вим так, що тільки терпеливі і витривалі каравани саней, зап р я жених волами, приходили з відда леної залізничої стації у село та привозили пошту. Вони мусіли йти тиждень, або й два так, що листи з рідного Львова, так дуж е очі кувані, приходили рідко й у н е регулярних відступах часу. П ач ки майже перестали приходити, їх певно злож ено десь по дорозі у складах, де ждали більш спри ятливої погоди та протертих д о ріг. Пачки були великою допом о гою, а тепер треба було обходи тися тим, чим вдалося запастися восени, а хто не мав цієї можли восте, голодував і неодні не п е режили цієї перш ої зими. Але серед цієї боротьби за про життя, за їж у, за тепло, але ж і за те, щоб не піддатися розп у ці та безнадії — не можна було поминути Різдва, не відсвяткува ти дня народження Божого Сина. Як приготовити Свят-Вечір? Хоч не з 12 традиційними стра вами, але все таки не в голоді. Були буряки на борщ , була пш е ниця на кутю , хоч і не солодку. Хтось дістав навіть зам ерзлу ри бу і держ ав її у прмродньому холодільнику ■— неопаленій ,,із- б і“ — так, щоб додерж ати до Свят. Хтось ховав кілька криш таликів сахарини, щоб по<5олоди- ти — на добру ворож бу. А ялинка? У бездеревних сте пах, де ми проживали, ледве тут і там можна було найти якусь посадж ену вербу, або тополю. В нашому селі було одним-одне д е рево біля одинокої в селі крини ці з солодкою водою. Щ о ж тоді думати про ялинку? Але були такі, що не хотіли від неї відсту пити. Чи можете подумати, що зісохлий полин, який ріс там ви соким, сильним кущем, захований ще з осени, міг наслідувати своєю сумною формою сильветку ялин ки? Людська помисловість і уява не має границь. Уже зарання з уся ких опакувань, що приходили в посилках з рідних сторін, з га зет, зі старих шкільних «нижок, що їх давали місцеві ш колярі — у кожну вільну від праці хвили ну, приготовлю вано прикраси на ялинку. О б’єктивно, вони напев не не були гарні, але скільки в них помислів і доброї волі! Ми одержали від двох стареньких пань, що нездібні були вж е до праці, мініятюрку ялинки, зро блену з... обкладинок із книжок. Повитинані контури галузок, зр у ч но склеєно так, щ о представляли ялинку і то у трьох вимірах. На
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
