Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Уляна Любович Боже Деревце Присвячую пам’яті Олі Терлецької-Смаль Слово „Р ізд во “ пахне ялинкою і блистить її світлами. У будь- яку пору замкніть очі і скажіть „Р ізд во 11 — відразу запахне вам ялинка, заблистять її світла. Все одне, чи спомин правдивого Р із два, того з дитячих літ, в’яж еться у вас зі „старим краєм ", розм а льованими морозом вікнами і я- линкою, освітленою живими огня ми кольорових свічечок, чи може вже з новим континентом, де ялинка грає світлами електрич них лямпочок, то всетаки най істотнішим правдивим, є запах ж ивого дерева, ялинки. Колись у дитячих роках ми в і рили, що ялинку приносять ан ге ли з неба. Вона з ’являлася таєм ничою дорогою в кімнаті, а при краси на ній були у великій мірі вислідом потаємної пращ стар ших ,,освідомлених“, братії;, се стер, може тіток. Ці сріблисті го ріхи, ланцюхи зі соломи, паяци і пави з яєць! Тоді вона пахла „небом “ і її жаль було викидати, хоч з часом вона губила шпильки і засмічувала кімнату. Як сумно було дізнатися, що її приносять люди. Пам’ятаю , як малий А ндрій ко питав розчарований чи це прав да, що, як це йому вияснив то вариш, ялинку приносить з лісу сусід, пан Хрущ, а не ангел. Тоді я порадила йому понюхати, якщ о деревце пахне небом, то його приносять ангели, а якщ о паном Хрущем, тоді це він приносить його з лісу і... Андрій ствердив запах ,,н еб а“ у зелених ш пиль ках ялинки. В міру того, як ми росли, ма ліло деревце в наш ому домі. Те високе, аж під стелю, яке було ще за життя наш ого діда, става ло все меншим, аж зменшило свій ,,ріст“ до м аленької ялинки, яку можна було поставити на стіл. Але запах і блиск все зоставався. Навіть у розкіш но прибраних різдвяних ялинках наш ої амери канської дійсності, почерез усі технічні удосконалення, якж е ви- ш уканні прикраси, усі електричні лямпочки, найістотнішим, тим, що створює різдвяну атмосф еру — є запах ялинки, живого „бож ого д еревц я“ Зближ алося Різдво — наші п ер ші Різдвяні Свята серед казах станських степів. Зима лю тувала. З усіх там пе реж итих зим, та була найлютіша. А може так мені видавалося, бо це була перш а зима у цій країні морозів і снігів, до яких ми ще не привикли. Снігу намело так, що подекуди дорога вела вище хат, а там знов можна було рукою досягнути верш ка телеграфічного стовпа. Бувало, що хату засипало і треба було прокопувати вихід із неї. Д о одних сусідів мусіли зробити вхід через крівлю над стайнею і туди треба було спу скатися в хату по драбині. З а мело теж дорогу і тільки рідко коли могло вслід за сніговим п лу гом пробратися до села вантаж не авто. Вкінці і це стало неможли вим так, що тільки терпеливі і витривалі каравани саней, зап р я жених волами, приходили з відда леної залізничої стації у село та привозили пошту. Вони мусіли йти тиждень, або й два так, що листи з рідного Львова, так дуж е очі кувані, приходили рідко й у н е регулярних відступах часу. П ач ки майже перестали приходити, їх певно злож ено десь по дорозі у складах, де ждали більш спри ятливої погоди та протертих д о ріг. Пачки були великою допом о гою, а тепер треба було обходи тися тим, чим вдалося запастися восени, а хто не мав цієї можли восте, голодував і неодні не п е режили цієї перш ої зими. Але серед цієї боротьби за про життя, за їж у, за тепло, але ж і за те, щоб не піддатися розп у ці та безнадії — не можна було поминути Різдва, не відсвяткува ти дня народження Божого Сина. Як приготовити Свят-Вечір? Хоч не з 12 традиційними стра вами, але все таки не в голоді. Були буряки на борщ , була пш е ниця на кутю , хоч і не солодку. Хтось дістав навіть зам ерзлу ри бу і держ ав її у прмродньому холодільнику ■— неопаленій ,,із- б і“ — так, щоб додерж ати до Свят. Хтось ховав кілька криш таликів сахарини, щоб по<5олоди- ти — на добру ворож бу. А ялинка? У бездеревних сте пах, де ми проживали, ледве тут і там можна було найти якусь посадж ену вербу, або тополю. В нашому селі було одним-одне д е рево біля одинокої в селі крини ці з солодкою водою. Щ о ж тоді думати про ялинку? Але були такі, що не хотіли від неї відсту пити. Чи можете подумати, що зісохлий полин, який ріс там ви соким, сильним кущем, захований ще з осени, міг наслідувати своєю сумною формою сильветку ялин ки? Людська помисловість і уява не має границь. Уже зарання з уся ких опакувань, що приходили в посилках з рідних сторін, з га зет, зі старих шкільних «нижок, що їх давали місцеві ш колярі — у кожну вільну від праці хвили ну, приготовлю вано прикраси на ялинку. О б’єктивно, вони напев не не були гарні, але скільки в них помислів і доброї волі! Ми одержали від двох стареньких пань, що нездібні були вж е до праці, мініятюрку ялинки, зро блену з... обкладинок із книжок. Повитинані контури галузок, зр у ч но склеєно так, щ о представляли ялинку і то у трьох вимірах. На
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
