Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О лена Ц егельська Несподіваний гість Таня наймолодша в родині, але яка жвава, яка помічниця мамі! Го-го! Вона ж одинока сестрич ка між старшими братами. От, сьогодні, на Свят-Вечір вона все дістає доручення від мами, н а приклад — виглядати перш ої зір ки на небі. Таня розхухала одну зам ерзлу ш ибку. І ледве вспіла повідомити маму про появу зір ки, коли пролунав наказ: — Таню, накривай до столу, до С вятої Вечері! А не забудь по класти під скатерку в’язки сіна, що її татко приготував. Скатерть візьмеш вишивану, що вже там приготована. Також, як каж е зви чай, поклади на всіх чотирьох ро гах стола по зубчику часнику під скатерку. Це на те, щ об ми були здорові, як цей часничок. — Д обре, мамо, вже знаю все! І вже побігла до їдальні. Тут ско ро виконала доручення, бо все було заздалегідь приготоване. — А ще що, мамо? — спитала. А мама чомусь задум алась і не скоро відповіла. — Гм, — і ще поклади одне накриття по моїй правій стороні! — Чому, мамо? Чи буде в нас якийсь гість? — здивовано з а питала Таня. — Ні, не буде в нас гостей сьогодні. Свята Вечеря, Таню, це свято кож ної родини і вона стй - рається бути разом. Хіба, щоб був хтось бездомний чи в дорозі, тоді й його запрош ую ть, щоб був у родинному крузі. Але ти знаєш , ми сподівалися твого най старш ого брата П етруся, що там воює в далекій країні, за морем. Він ранений, лежить у ш питалі і здавалось, що на Різдво змож е прибути. Та тиждень тому ми одержали листа, що він уж е ви дуж ує, але це далека дорога й лікар йому ще не дозволив їх а ти. Тому накрий, донечко і для нього, нехай нам здається, що він із нами. І от Таня знов у їдальні. З а думалась — де мало б бути це накриття. Мама казала — по п ра вій стороні. Стала на мамине крісло і помахала правою рукою. — Ага, це буде тут. І покла ла ще одно накриття. За хвилину вже ціла сім’я зі бралась докруги святочного сто ла. Батько й мати почали діли тись проскуркою , помащеною м е дом. Мама взяла кусник, поцілу вала і поклала на тарілку свого сина Петра. А тут ледве всі піднялися до молитви, коли залунав дзвінок при вході. Таня, як наймолодша, побігла до вхідних дверей, до своєї розхуханої шибки, але две рей не відчинила. — Мамо, — кликнула задиха на, — це якийсь старий із боро дою при палиці..." — Не може бути? — здивува лась мама. — Та це ж... — і по бігла до дверей, а за нею й інші та миттю окружили і стали обій мати несподіваного гостя, сина і брата Петра. П оказалось, що це дійсно був він. Але який зм ар нілий, небритий, якийсь цілий не мов у пилюці! — В останньому моменті лікар дозволив мені їхати разом із ін шим товариш ем. Він у нашому місті відлучився, бо вже був пе вен, що я сам доїду. А я не мав часу поголитись та в старому однострою прибув отак, щ об вас із Свят-Вечором поздоровити. — ■ Петре, П етруню , які ми рлді — всі вигукували на переміну. А мама лиш мовчки обіймала і цілувала його. П етро попросив, що перед ве- черою хоче помитись після до роги. А татко: — Я тобі, Петре, допоможу! Обидва попрямували до лаз- нички. Мама подала їм чисте біл ля і домашній халат П етра, Таня домашні капці. П етро скинув із себе однострій і лишив на порозі. А тут хлопці стали його розгля дати. —- Ти бачиш, який цей одно стрій знищ ений? — ■ сказав брат О рест до Ю рка. — Напевно П е тро мав його на собі цілий час! Це не ж арт так воювати! — А це що таке? — спитав Ю рко, показую чи на груди. — Це медалі! Ця темна, брон зова — це нагорода за якийсь подвиг, а та блискуча срібна за якусь більш у заслугу. Недаром наш брат ранений... — А звідкіля ти про це так добре знаєш ? — Як то звідки? Мені про те розказували у школі. О, як я виросту, то також піду воювати за волю України. Так вони гуторили, а мама тим часом засувала до гарячої печі страви, щоб не захололи. А Таня пальчиком витирала зі слоїка останки меду, що його домішали до куті. Коли нареш ті П етро вийшов із лазнички, відсвіжений, перебра ний, ну, не той самий, вхопив Таню на руки і сказав: — Ну, де ж той старий із бо родою ? П ізнаєш брата? —■ О, мій братіку, П етрусю! засоромилась Таня. — Як я тебе не впізнала! Коли всі знов згромадились бі ля стола, Петро побачив на своє му тарелі просф ору і сказав: — О, матуся не забула про просф ору для мене! Встав і піді йшов до батьків: — Віншую вам, мої дорогі, і вам, мої браття і тобі, сестричко з тим Різдвом Христовим і ба жаю щ астя, здоров’я і многих літ! Дай нам Боже, дочекати від Н о вого Р оку до Богоявлення, від Бо- гоявлення до Воскресення, рік на рік, доки нам Господь призначив вік. Всі були дуж е зворуш ені, а ма ла Таня мало не плакала — ах, бо як це вона не впізнала свого найстарш ого брата! А по вечері всі разом заколядували. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
