Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
якнайширшу і найдіяльнішу участь у виборах до Установчих Зборів. ПРО ВІДНОШЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬ НИХ МЕНШИН Український нарід, який на протязі віків боровся за визволення з-під чу жого панування і сам зазнав гіркої долі поневолення, не повинен гнобити тих народів, які проживають на Укра їні в меншості, і тому З ’їзд україн ських жіночих організацій висловлю ється за забезпечення прав національ них меншин і за братерські з ними стосунки, якщо ці меншини не будуть іти всупереч з інтересами цілого укра їнського народу. В ГРОМАДСЬКИХ СПРАВАХ 1. Розглянувши питання про опіку над дітьми й майном вдовиці, З’їзд висловився за те, щоб таку опіку було усунено, бо вона принижує людську гідність жінки, викликає неповагу до матері в очах дітей та призводить ча сто до великої неправди з боку опіку нів до сиріт. 2. З ’їзд звертається до людности краю, щоб вона вваж ала на стан жін ки, коли та буває вагітна, й оберігала її від непосильної праці в часі поло гів, бо наслідком такої праці під цей час бувають тяжкі жіночі хвороби, які відбиваються й на дітях. 3. Вважаючи на те, що війна між ін шими злими наслідками залишає лю дям ще одного ворога — заразливі венеричні хвороби, — З’їзд постано вив звернутися з відозвою до військо вих людей фронту та до людности за пілля, щоб вони, пам’ятаючи про злі наслідки цих хворіб для жінок, дітей і цілих будучих поколінь, розумно їх виліковували та оберігали від зарази своїх близьких і рідних людей: фронт із свого боку повинен подбати про пильний перегляд вояків при демобі лізації військових частин на Україні**. Українські жінки рішуче й смі ливо виступили' за' українську державність, відкинувши всякі компром і си, хитання й митарства з російським урядом. Вказуючи шлях будівництва суверенної дер жави вони водночас висловили довір’я й громадянську здисциплі- нованість у лояльності до Цен тральної Ради. Втримання її ав торитету в. великій мірі треба завдячувати жінкам. Слід подив ляти їхнє становище у планова них виборах до українського пар ламенту, право голосування жі нок, протидіяння міжпартійній бо ротьбі, прискорювання акту дер жавної суверенности українсько го .народу на принципі переведен ня Українських Установчих Збо рів,. Турбота за моральне й фі зичне здоров’я нації, шляхетне ставлення до меншин, со'борниць- ке змагання об’єднати українські землі у вільній державі, протиді яння русотяпським зазіханням — кидають найкраще світло на тих будівниць української держави, громадянок-патріоток, що зорга нізували й брали участь у першо му З’їзді Українських Жіночих Організацій в столиці України 1917 року. Проте і самий З’їзд і його учасниці були тільки свідоцтвом настроїв мас, прямо виникали, з постави загалу жіноцтва. Після першого Універсалу, цього* суро гату незалежно-сти люд» п’яніли наче справжньою волею. З усіх кінців України йшли радісні теле грами для Центральної Ради. її приміщення в будинку Педагогіч ного Муз’Еію заливали безнастанні хвилі відвідувачів із-поза Києва: „...От у віестібюлі Музею проштов хується крізь густий натовп ста- ренька-старенька бабуся. Вона приїхала з далеких глухих хуто рів до своєї Центральної Ради й привезла їй у торбинці срібних рублів, знесених із усіх хуторів, довго хованих від царських чи новників..." А скільки таких ба бусь і молодих жінок було по всій Україні... З гарячим серцем узялись за працю жіночі організації в Укра їні, так як щиро' й завзято учас ниці з’їзду три дні працювали — пильно обмірковуючи кожніу! спра ву, „а після закінчення Зїзду ки- ївлянки сердечно прощались зі своїми приїзжи'ми співробітниця ми. Співдружня невимушена това риська атмосфера З’їзду захоплю вала всіх. Тому й відмічувано' в пресі, що ,,цею щирістю й спо рідненістю членок Жіночий З’їзд робив, особливе, вийняткове вра ження, якого ні разу не робив жадний інший З’їзд за останній час..." По всій правдоподібності, на цьому З’їзді рішено видавати „Жіночий Вістник“, журнал Укра їнської Жіночої Спілки, який дій шов тоді аж на Сибір, до Кон стантани Маїлицької. Тяжко, а то й неможливо до слідити дальші етапи організова ної праці жіноцтва в той бурхли вий час, бо тодішні газети недо ступні, а в заокеанських тільки дуже вийнятково' можна; натрапи ти на дотичні вістки. Тому варто навести таку з „Канадійського Українця" (Вінніпег, 24. IV, 1918, стор. 3), що хоч і відноситься до діяльности жіночих організацій вже в наступному році, проте свідчить, що: не погас розмах „Української Жіночої Спілки" з першого з’їзду 1917 року: „Гро мадянська праця українського' жі ноцтва". В числі 181 київської „Нової Ради" читаємо поклик від „Укра їнської ЖІНОЧОЇ СПІЛКИ" ДО' всьо го жіноцтва України!, який на глядно доказує ідейну свідомість українського' жіноцтва та- високе почуття обов’язку серед нашого жіноцтва -— .працювати Нарівні з мужчинами в усіх грсмаїяніських спраівах, яких вимагає біжуча хви лина. Поклик звучить: ДО ВСІХ ЖІНОК УКРАЇНИ Ми, зорганізовані українські жінки, беремо на еебе обов'язок. —■ з’єднати всіх українських жінок у велику дружню сім’ю, яка б спільними сила ми боролася за нашу землю, за вільне життя дорогих наших чоловіків, бать ків та братів, за щастя любих наших дітей, сиріток-немовлят. Ми бачили, що всі дорогі нам люди і ми самі тоді будемо щаісливі:, коли осягнемо кінець війни, і самі своїми силами, поруч із другими народами пічнемо1 кувати на ше народне життя. Вас закликаємо' до спільної праці з нами вже зорганізо ваними. Настав наш час допомогти пашим воякам, селянам та робітникам. Вони через нашу Центральну Раду і Гене ральний Секретаріат хотять зробити порядок на Україні, а ми йдім їм на зустріч — допоможім тим, що є .в на ших силах: допоможім Центральній Раді і Секретаріатові нагодувати го лодних і спокійно довести нас до ми ра. Най не буде сорому нам, україн ським жінкам, що ми не допомогли го лодним, бідним людям. Докажім, що вміємо не тільки плакати, а вміємо (Закінчення на ст. 6) 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
