Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Т а р а с и к і в т а т о Сьогодні для Тараса не звичай ний день. Хоч то не неділя, не свято, але ще до полудня мати приготовила вечерю; борщ та ва реники зі сливками, „як у неді лю “ думав Тарасик. Вся родина чекає, бо сьогодні з чумаками по вернеться їхній тато, що пішов у Крим іпо сіль. Тато такий гар ний, розумний, 'Сильний, він все знає, про все розкаже. Часом по роботі, після вечері, пограється з Тарасом, пожартує. А в неділю, як любить Тарасик, коли тато з дідом засяде до столу, вийме ве лику книжку та читає про життя святих. Тарасик все слухає дуже уважно. Він, підросте, то теж нав читься читати, щоб бути таким, як тато! Сьогодні вже з самого ранку — .не терпиться Тарасові. Все ви бігає віін на шлях, виглядає тата. Ось вжі 2, невдовзі південь, а чу маків нема. „Тарасику! Тар ас и- ку!“ — гукає сусідів Петрусь, трохи старший від Тараса, — „пі демо на околицю чекати чумаків!“ Вихорем вилетів Тарас із хати. „Та куди бо ти?“ — клопоталась мати, але вже тільки Тарасова со рочинка мерехтіла далеко на до розі. „Лишіть його, мамо! Всі ді ти вже на околиці виглядають чу мацьку валку!" — обізвалась Ка тря, сестра Тараса. Вона все при- л а годила1 на столі, а тепер тільки що внесла мищину зі спілими чор но-синіми сливками-. Цього' року перший раз вродила їхня сливка, що на городі. Катруся пам’ятає, як тато садив її. „Яке то щастя мати такого1 тата, як наш" — ду мала дівчина. —- Довго тягнеться сьогодні день. Ось вже сонечко стало хилитися на захід, а чума ків нема. Раптом радісний гомін, то шля хом бігли діти. — „Йдуть вже! Йдуть!“ — Люди, хто був вдома, лишали роботу та повиходили з хат. До села наближалася валка. В поросі, що збивався .над нею, вже було видно постаті чумаків, що йшли коло навантажених во зіїв. Помалу тягнули воли свою тяжку поклажу. Важка була сіль, але всі тішилися, бо мало соли вже було в селі. Ось ©же й добре можна роздивитися постаті, навіть обличчя. Тарас вдивляється в кожне з них. Багато їх, „а де ж тато?" -—- хлопчик вже хвилюєть ся. Може що' сталось, захворів, може не прийде? Хоч і малий Тарасик, але чув від старших, що За хвилину він буїв уже коло тата і горнувся до нього. часом чумаки зовсім не поверта ються додому. О, як то страшно й сумно! „Чекайте ж-но, чекайте! Аби тільки я підріс, хоч трошеч ки, то не пущу самого тата чу макувати, поїду з ним. Буду його доглядати, якби щось сталося1' -— думає Тарас. Та ось із куряви ви ринула знайома, люба постать. „Тату! Тату!“ — вереснув Тара- сик та кулею полетів назустріч батькові. За хвилину він був вже коло тата та горнувся до нього. Тато приголубив Тараса. „Здо ров синку! Ну ось я і в дома. Всі здорові? Як там мати?" — пи тався. — Ану ходи сюди! Я тебе трохи підвезу!" Тато підсадив Та рас ика на вола. Гордовито погля дав хлопчик навколо, коли вони проїжджали вулицею та. поверта ли в подвір’я. З хати вийшла ма ма, Катруся, другі діти та діїд. Скільки то було розмов, скільки радости в родині Шевченків! Ка труся принесла татові чистого рушника та свіжої водиці з кри ниці, а мама винесла з хати чи сту біленьку сорочку. Тато об мився, змінив одежу та сів до столу вечеряти. По вечері роздав усім гостинці, що привіз із со бою. Катрусі та мамі дав по ху стині, дідусеві дав доброго тютю ну, а Тарасові дістав, олівець та паперу, ще й гарний ремінний очкурик. „Рости хлопче! На той рік підеш до школи! Вчися синку, то будуть з тебе люди!" — ска зав тато та погладив хлопчика по голівці. Довго ще по вечері гомоніли дорослі. Багато цікавого розпові дав тато про море, про Крим, про чужих людей. Тарасик пильню прислухувався до батькової мови, так і заснув просто на лаві коло тата і снилися йому великі гарні, блискучі гори соли, снилося йому, що він чумак та має гарні, сиві воли. Сен його здійснився, бо одного року він таки поїхав з татом по сіль, але чумаком не став, бо ско ро вмерли його батьки. Тиняю чись серед чужих людей він за знав чимало лиха, але таки бать кове бажання виконав: вивчився та став великим поетом та маля рем. Н. Наркевич САМІ СКЛАДІМО ПІСЕНЬКУ... Самі складімо пісеньку Про бородату кізоньку. Ішла коза дорогами, Похитувала рогами. Ішла коза доріжкою, Притупувала ніжкою. Скубла коза травиченьку, Пила коза водиченьку... А із іполя як прийшла — Молочка нам принесла! Леонід Полтава НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1965 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
