Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Назви споріднення і свояцтва Назви ці дуже давні, здебільшо го ще індо-европейського похо дження, але в різних частинах У- країни є деякі відміни, що виникли під впливом сусідніх мов. Україн ська літературна мова робить із них добір, одні закріплюючи в у- житку, а другі відкидаючи і так уникаючи зайвих рівнобіжностей. Споріднення — це кровна ,бід ність", а свояцтво — рідність за законом, і виникає воно внаслідок одружень. Разом ті й ті назива ються родичами або ріднею (а ще ширше родом). З огляду на таке значення слова ,,родичі“ з літера турної мови випадає його значен ня в розумінні ,,батько-мати“ (це з польського: rodzice). Замість цього слова в українській літера турній мові вживають слова батьки (батько й мати разом). Подружжя як основа родини — це жінка й чоловік (не „жена“ й ,,муж“). Слово „жона“ іноді до пускається для „високого стилю але „муж" ніколи (хоч у такому розумінні вживають його західні українці). „Муж“ може мати зна чення „державного мужа", отже, без будь-якого відношення до по дружжя. „Супруга" й „супруг" неможливі в укр. літ. МОВІ. Відпо відно до рос. „супруга" в укр. мо ві є слово дружина. Давніш цього слова вживали й для чоловіка, але тепер — ні. Батька, мати й їхні діти, а також дід (не ,,дідо“) і баба (якщо вони ще живі) складають родину, або с і м’ю. Ці останні слова живуть у мові, як паралелізми, але краще вживати слова „родина". Від сло ва „батько" пестливі форми ба течко, тато, татко, татусь, тату сик (але не „папа", як це стали вживати тепер в Україні під руси фікаційним тиском). Не ввійшло до літературної мови вузько льо- кальне (гуцульське) „неньо". Пе стливі форми від слова мати: мама (його не можна вживати в стилі- стично-невтральному значенні, як це роблять часом на зах.-україн- ських землях, де кажуть „мами"), матуся, мамуся, матінка, неня, ненька. Від слова „дід" пестливі форми дідусь, дідок (це останнє має зневажливе значення і так ка жуть про чужих старих чоловіків). Замість слова „дід" у розумінні „жебрак" літературна мова вжи ває „старець". Від слова „баба" (не бабця!) пестливі форми бабу ся, бабусенька, бабуня. У літера турній мові не можна вживати слів „старик" (рос.), старушок (пол.), старичок, старушка (рос. і поль.), а натомість слід уживати прикмет ників „старий", „старенький", „стара", „старенька". Останні че тверо слів уживаються також у значенні „мій чоловік", „моя жінка". Адоптовані діти — годованець і годованка. Діти — це сини й дочки (для діда і баби— онуки: онук і онука). Від сина пестливі форми синок, синочок (але не можна вживати цього слова у відношенні до доч ки, як це роблять на західній У- країні, кажучи „синцю"!). Форма дочка (не „дочка", як наголошу ють деякі східні українці під ро сійським впливом) обов’язкова в літературній мові, і не можна вжи вати в такому розумінні зах.-укра- їнського „донька". Це останнє слово вживається, як пестлива форма, але з наголосом на першо му складі „донька". Ще інші пе стливі форми: донечка, доня і до чечка (здрібніло-пестлива форма від „дочка"). До складу родини ще можуть входити нев і стка (не „синова") і зять, якщо вони жи вуть разом із батьками. У цьому останньому розумінні зять давніш називався ще приймаком, тепер цього слова майже не вживають, бо саме явище зникло з побуту. Слово „зять" охоплює ширше коло родинних відносин: зять буває „зятем" для батька, матері, бра тів і сестер. У зв’язку з цим слід сказати, що вживане на західньо- українських землях слово ,,шва- ґер" (а також „шваґерка") абсо лютно неприйнятні для літератур ної мови, в будь-яких значеннях. Жінчині батько й мати для зятя —- це тесть і теща (не „тестьова"). Жінчин брат для зятя — шурин, або шуряк (останнє трохи фамі льярне), сестри --- СВ1СТІ. В одни ні це слово має форми „свійсть" або „свість", як у тій пісні співа ють: „,я ж тобі, зятеньку, рідная свість“. Ж інка в народньом у вбранні з К остопільщ ини на Волині T h e w o m e n ’s a ttir e in W olhvni^,. ( n o r t h w e s te rn p a r t of U k r a in e ), consists of compact woolen clothes. Вживати в такому значенні ро сійського слова „свояченіца", як це часом роблять східні українці, абсолютно не можна. Чоловіків брат для невістки дівер, чоловікова сестра для невістки зовиця. Одру жені з сестрами чоловіки (зяті) називаються свояками (не „шваґ- рами“). Батьків і материн брат для дітей — дядько (не „вуйко"), у голуб ливій формі дядечко. Батькова й й материна сестра — тітка (не „вуйна"), в пестливій формі ті точка, тітуся, тітонька (не „тьо тя", не „тьотка", не „тетка", не „тета"). Дядькова жінка — дяди на (не „стрийна"). Братові діти — небіж і небога (не „племінник" і не „братанок", не „сестрінка"). Дядькові і тітчині діти для дітей другого брата чи сестри — це брати й сестри у перших, а не „двоюрідні брати й сестри", а та- НАШЕ ЖИТТЯ — 'ГРУДЕНЬ, 1961. $
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
