Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із Конгресу Міжнар. Жін. Ради в Істамбулі: П-ні Анастазія Вокер у розмові з містоголовою Нац. Ради Жінок Туреччини п-нею Зельмою Ерзен. From the Congress of the International Women’s Council at Istanbul: Our Organization Chairman, delegate of UNWLA to the I. W. C. Congress at Istanbul, Mrs. Anastasia Volker presenting a souvenir gift to the Vice- President of the National Council of Turkish Women Mrs. Selma Erzen. Зустр і чі й розмови (Із Конгресу Міжнародньої Жіночої Ради в Істамбулі) Вже 25. серпня відбулась перша моя зустріч із турецькою дійсні стю. Це було на пресовій конфе ренції, що її влаштувала Інформа ційна Служба ЗДА для нашої, себ то американської делегації. Ми зу стрілись за обідом у нашому готе лі. Розмова плила невимушено, бо мила п-ні Робіне, що очолювала американську делегацію, дбала про добрий настрій. Враз чую моє прізвище. Мене викликують на підвищення, де си дить представниця турецької пре си, п-ні Кутурман. 'Проходячи ту ди, я усвідомила собі, що йду пер ша з цілої великої нашої делега ції. Мене уважно слухають. — Я вже чула, що Ви походите з України, — каже п-ні Кутурман. — Давно, як Ви приїхали до ЗДА? Оце вступні питання. Потім слі дують дальші про Союз Українок Америки, про мою подорож, про те, що мені подобалось в істамбу лі. А вкінці заохота розказати щось про себе, що могло б бути цікаве А я ж чекала тієї нагоди! Не про себе звісно, а про щось, що могло дійсно зацікавити їх. З радістю, кажу, я вибиралась у дорогу. Адже Туреччину й Україну лучать давні історичні зв’язки. Хочу підкреслити в них два моменти. У 16. столітті засіла на престолі Туреччини дівчина- українка Анастазія, як дружина великого султана Сулеймана. Во на походила із Рогатина, з околи ці недалеко мого рідного місця й носила моє наймення. Могилу цієї надзвичайної жінки, що її прозва ли Роксоляною, хочу відвідати, це доручило мені українське жіноц тво. А другий момент із новіших наших взаємин. Коли Україна здо була свою незалежність по І. сві- т о і в і й війні, Туреччина була пер шою країною, що визнала її су веренність. Ось чому я рада, що можу побувати в Туреччині й піз нати її людей. — Яке моє враження від Кон гресу? Чого сподіваюсь від нього? — Ца мою думку в руках жі нок -—- велика сила. Вона може мати великий вплив на світові про блеми, але жінки мусять прояви ти відвагу й сильну віру в себе. Тоді їм пощастить. Отак закінчилось моє „інтер в’ю". Його награли на тасьму й обіцяли прислати вирізок, поміще ний в бюлетені Інформаційної Служби. Турецької преси й так не зможу прочитати. Того ж дня по полудні ми ви брались на могилу Роксоляни. Ще перед тим познайомили мене з їл- мазом Тепеделеном, автором книж ки про Істамбул, що начебто знає всі замітні в ньому місця. Звісно, він умів сказати мені, де похована Роксоляна. — Дружина Сулеймана Велико го? — Ваша землячка? О, так, вона походила із Малоросії. Прийшлось запротестувати. Не знаю, чи зрозумів він про що йдеться, коли членка американ ської делегації на Конгресі, зем лячка султанші Роксоляни впевня ла його, що Роксоляна походить звідтіля, що й вона — з України. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1960 7
Page load link
Go to Top