Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVII. ЖОВТЕНЬ, 1960 ЧИСЛО 9 ЛІНА КОСТЕНКО Птиц і*) Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами били, пера губили, голови сизі низько хилили. Пні навкруги — їхні родичі кровні. Зрізи на пнях — наче місяць у повні... Птиці зелені. Що ж вам ще треба? Маете місяць. Маете небо. Та на зорі в золотаву пору, птиці зелені рвонулися вгору. Тільки злетіть не змогли, не зуміли: тісно було, переплутались крила. (З книги „Вітрила") ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ Н и в а Ниві-матері колос вклоняється повний. Жайвір вдячно до неї грудьми припада. Кожну весну вона молода-молода, Кожну зиму сивіє, печальна, безмовна. І всміхаються люди весняній красі, І вклоняються літу повсюди і завше. Засина вона, пилом гарячим припавши, Просипається, змивши утому в росі. Кинеш в неї зерно, і проб’ється ростком, І підніметься вгору стебельце тоненьке. Не злама його буря, бо нива, як ненька, Материнським напоїть його молоком. Як живить її піт — не збідніє вона І не буде весни зустрічати стернею. Хто натрудженим серцем не зрісся із нею, По собі не залишить ні жмені зерна. („Вітчизна" ч. З, 1959) *) За цей вірш поетесу гостро скритикував якийсь партійний цензор П. Іванов у журналі „Комуніст Укра їни" за грудень 1958 року. Іванова найбільше вразила і обурила майстерно збудована і вражена символіка вір ша в його кінцевих рядках. Чого сподіємось? Ще кілька тижнів ділить нас від дня, коли волею виборців Америки буде вибраний новий її президент. Галас передвиборчої кампанії досягнув уже свого вершка і в його гаморі нераз важко розібратись. Тому треба загострити свій зір і слух і внутрішньо приготу ватись. Чи з’ясовуємо собі вагу цього вибору? Генрі Кебот Ладж сказав у своїй номінаційній промові, що вже тепер не йдеться про таку чи іншу політику, про такі чи інші гасла. А йдеться вже про те чи переживе американська держава цей переломовий час. Отак треба дивитись на факт вибору президента. Постаті обох кандидатів зарисовуються перед нами. З численних ілюстрацій знаємо їх обличчя, з радія й те левізії чуємо їх промови. Газетні статті підкреслили їх прикмети й подали штаб їх дорадників. А з передви борчих Конвенцій знаємо їх програму. Велика відповідальність тяжить на плечах амери канського президента. Як пише Американська Рада — він мусить виконувати церемоніяльні функції короля, керувати адміністративними справами прем’єра, давати накази армії, як головнокомандувач і керувати своєю партією, як її лідер. Лиш людина бистрого ума й вели кої працездатности може вдержати рівновагу між цими всіми обов’язками. Оба кандидати на президента відповідають своєму призначенню. Преса підкреслювала в них непересічну інтелігенцію, бистрість, відвагу та взагалі стверджувала багато однакових рис. Та всеж є між ними основні різ ниці, як у програмі їх партій, так і в їх вдачі. Тому розважмо докладно — кому віддати свій го лос. Перш усього з’ясуймо собі, яким хочемо бачити президента. Чого сподіємось від нього? Передусім зрозуміння сьогоднішньої ситуації у світі. У важкій розгрі, що йде між бльоками світових потуг, дуже трудно зберегти перспективу явищ, логіку полі тичного мислення і холодну кров. Багато політичних помилок випливає з непоінформованости й помилкової оцінки ситуації. Дальшою прикметою, що її хочемо бачити в но вого президента — це рішучість. Занадто бо довго пере буває західний світ у дефензиві, відборонюючи від ви падку до випадку свої засади. Оборонне становище на довшу мету втомлює й висилює більше, ніж короткий, але вдалий випад. Третє й може найважніше — це сила його ідеалу. Вона допомогла Америці в минулому отрястись із пут колоніяльного панування, переборола невільництво, ви- двигнула гасло самовизначення народів. Тепер вона по винна підтримати гін людини до свободи й збереження людської гідности, як найпершої передумови людського розвитку. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1960 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
