Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
КОТИК І МИШКА Котик ловив мишку, Мишки не спіймав. Через горбик бігши, Лапку поламав. Мяу-мяв, Лапку поламав. Та журби ні трішки Котик наш не мав. Видужав і мишку Всеодно спіймав. Мяу-мяв, Всеодно спіймав. П. Кізко Якось Юрко поїхав з мамою до міста і котик Демко лишився сам. Ніхто з ним не грається... А весело дуже, коли було Юрко прив’яже до ниточки папірець та бігає на вколо стола або качає м’ячем. Демко бігає, підстрибує, засідає в куточку та незабаром нападає на Юрка... А тепер так незвично тихо й сумно в хаті... Демко скочив на підвіконня та став дивитися в садок. Літнє гаря че сонечко розливало скрізь своє проміння, зеленіли дерева,, в пові трі лунав пташиний спів. Десь ви соко в небі літали вони цілими зграями. Це все ще більше драту вало котика. Раптом, майже коло самого вікна, промайнув метелик. Такі в нього чудові яскраві криль ця... Вікно відчинене... Не зчувся Демко, як опинився в садку та по- — Отут, то вже його зловлю! Діти, взявшись за руки, ходять ко лом і співають цей віршик (можна на мелодію пісні „Ой, за гаєм, гаєм“). Двоє дітей у середині кола роблять відповідні до змісту вірша рухи. Спо чатку кіт ловить мишку, потім падає „зламавши" ніжку і т. п. —- П. К. СПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИ У квітневому числі Н. Ж. на сто рінці Нашим Малятам вміщено вірш „Дощик“ без підпису. Автором його є Петро Сесь із Дербі, Англія. За недо гляд перепрошуємо. мчав по стежці за метеликом. От- от дожене... А той, як дрочиться: полетить та й сяде то на квітку, то на кущик. Тільки підкрадеться Демко, а метелик пурхне далі. Отак доганяючи метелика вибіг котик із саду на город. А на городі стояло опудало. Це Юрко його зробив, щоб шпаків лякати, бо ще весною вони все насіння з землі витягали. Демко знав, що то не людина, але його дратували рукави сорочки,, яку почепив на опудало Юрко. Ці ру кави на вітрі теліпались, а тут ще на них сів метелик та теж погой дувався, ніби дражнився, а може відпочивав від перегонів. — Отут, то вже його зловлю! — подумав Демко, закрався, та як стрибне, так і вчепився за рукав та й повис на ньому. А тоді не спа. мятався, як полетів на землю... Щось гупнуло, боляче вдарило котика, а потім він опинився в тем ряві... А це опудало впало, а капелюх, що злетів, накрив Демка. І почав котик крутитися, щоб вибратися з цієї западні. Та ні, шкода! Не вибереться! Куди не ткнеться, а капелюх за ним сунеться, а бачити нічого не може, бо накритий капе люхом. Коли перший переляк минув, Демко побачив над собою дірочку в капелюсі. Сонечко, небо бачить, а голову не просуне крізь дірку, бо мала. Нявчить та крутиться кошеня. І треба було бачити цю картину! Сунеться стежкою капе люх, як живий, та нявчить... Навіть шпаки, нащо вже не ля кливі, та й ті злякались: що то во но за диво. Такого опудала вони ще не бачили ніколи. Шпакам страшно, а Демкові й того більше. Серденько колотиться в грудях, мявкає жалісно та сунеться по стежці з капелюхом разом... Так сунувся котик, 'аж поки до ганку не дібрався. Стара Мурка, Демкова мама, що вигрівалася на сонці на сходах, почула голос синочка, збігла до долу та теж не зрозуміла, що то сталось: навіть відступилася, спи ну вигнула дугою, хвіст наїжила та замурчала. В цю хвилину на голос Демка вибіг з хати Юрко. Він тільки що повернувся з міста. —- Ха-ха-ха! Ой, мамо, йдіть сюди, гляньте! Ха-ха-ха! — рего тав Юрко. •—- І що той Демко ви думав! В капелюха заліз! Мама вийшла на ганок та й собі засміялася. І тоді вже вони звіль нили котика з його, смішної для них, в’язниці. Юрко взяв його на руки, пестив та промовляв: — Ось дурне кошеня! І себе перелякало і мені роботи завдало. Знов треба опудало робити! А Демко вже ні про що не ду мав, йому було затишно та тепло на руках у малого господаря. Сер денько йото вже перестало голос но стукотіти і поволі він почав воркотіти свою улюблену казочку, що завжди розповідав своєму го сподареві, коли сидів у нього на колінах. Н. Наркевич Літня пригода котика Демка 26 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1960 Сунеться стежкою капелюх, як живий та нявчить. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
