Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
мочком дзюрчала десь за спиною, Ріта Дольч і байдуже всміхнулась до себе. Боягузка? Щоб такою не бути бодай самій з собою, тихень ко закінчила обірвану пісню — ...а ми будем пи-и-и-ти і Бога хва-ли-и-и-ти... 1 знову не докінчила, бо широ кі вхідні двері під напором води вигнулись дугою і новий приплив води з шумом вдерся до залі. — До підніжжя сцени — ноту вала зі страхом — може перебре сти залю, вилізти вікном на вули цю і... куди? Куди? Коли все дов кола залите водою, водяний об шир довкола мансано? Та певно! Куди 'брести під дощем і громами, краще сидіти й диви тись доки можна — спустила го лову й сиділа непорушна й здере віла. Та не завжди такою була. Раз, та чи раз, трапилось бути не та кою. Ось як ви назвали б таку 'по ставу, зважливий на все, дон Хе- сусе? Коли це просто з театраль ної вистави виволікли всіх „відпо відальних робітників “ до авт на „оперативну роботу". Поїхала, бо боягузкою зростала стільки літ, але просилася: — Відбоярте! Прошу! Та хіба це жіноча робота? Мало для тако го мужчин? Та не помогло. Ще погрозили, що саму посадять і вивезуть, як он тих. Завжди боялася погроз, всі ж боялися... 'було чого. їй ви тикали походження, боялась на віть своєї вимови „хохлацької“. Всього боялась. А того разу ще більше боялась. Такого як цей раз ще не було в житті. Вона не ґав- ча! Та хіба зрозумів 'би дон Хесус, якого роду пробу відваги готувала доля? Не повірив би, 'бо де був для неї більший риск і звага, як осідлати степового коня, видоїти дику корову, чи перегнати трясо виною череду корів. Чи ба? Виліз ти в глупу ніч під дощ і громи й падаючи ховзьким дном вулиці ви братись на сухе... Та ппо свій вчи нок і думати боялась. Та грозової ночі на коаю світу, хіба підслухає тебе хто? 'Кого вже боятись? І схвильовані думки раптом потяг нули її ген далеко від гарячих країв... Волічучи за собою важку гвин тівку вдерлась першою. Жінка ви тирала руки в запаску, діти сиділи за столом, вечеряли, чи що. Ма буть, чекали найстаршого, власне того, що втік з Медінституту. Му сів бути тут, прибіг бо певно схо ронитись, попрощатись... І тут, як на тривогу вдарило серце. Не бачила сторопілої жінки, не чула дитячого лементу. Як у тумані ме рехтіла чужа кватиря й переляка ні люди, в коридорі чулись кроки товаришів. Якась тінь мигнула за бальконовими дверми. Підійшла туди в цю хвилину, коли товариші відкривали вхідні двері. Приліпле ний до мерзлої шибки на бальконі стояв він. Що ж? Побачити й заховати — це нечуване ні в її житті, ні в жит ті її товаришів, в нічийому житті. І КОГО? Якусь ,,контру“? В одну мить тисячі коротюсеньких сонних картин вивернули екран дотепе рішнього життя горі коренем... Ґонта вбиває власних дітей... Та рас Бульба... Наливайко... тато в Сибірі... мама... Шарпонула, засовуючи завіску на мерзлих шибах. — Нема й тут його! — верес- кнула до своїх — шукайте в ша фах! Під ліжками шукайте! Він тут! У кухні певно заховався, су- кин сволоч! — верещала в істери ці й сунула важенну рушницю зляканим дітям під очі. — Та ти вгамуйся! — шепнув сержант — коли ж нема, зачем лякать ребят? — Шукайте! Очі йому вирву з лоба, контра со'бача! Давай мені його сюди! Давай! Тося Кулик раптом засміялась зовсім молодим, щирим сміхом, що відлунився різко в порожньо му будинку. її вивели з криком і навіть штовхнули добре в коридо рі. Самим їм катам і сволочам було цього надто багато. Не впіймали, а спектаклю цього „трудового" вечора й їм не хотілось. — Тут тобі не театр, артистка ти така! — Роздерихін сплюнув з досадою. —- Артистка ти та й більш нічого! Заграла харашо-о-о. Ой заграла! Коли відвезли до дому вже в білий день —- замість поспати перед пробою, Тося за думалась. Власне можна зважи тись? Боятись покинути? Отож! Скинула гидкий жах, покинула зброю, документи, цілий багаж „кар’єри"... Скільки зваги, щоб покинути жах! Це вам, зважливий гаучо, дон Хесусе, не збагнути! Повені й землетруси, торнада й дикі звірі лякають, і ви уникнув ши цих лих, можете жити спокій но. А моє життя? Безупинний, що хвилинний страх і я його перемо гла! Я стала такою відважною, в боях, в тому, як грала з фальши вими документами, в чужих краї нах, навіть тоді, коли з острахом минала вулицю з совєтською ам- басадою, я була відважна, .бо ти, кавалєро не мав би сил втікати, а покірно поліз би в руки... — Ах! ■—- зірвалась з постелі на сцені й заніміла. Ці важкі залізні двері таки впа ли під напором води й вода хлюп нулась широкими хвилями, обли ваючи артистку холодними бриз ками. Вслід за відкритим руслом заплили в залю великі, як капелю, хи, жаби з голосним криком. Хоч які огидні ці величезні жаби, та їхній крик заспокоював зразу. З досвіду знала, що жаби відзива ються тоді, коли вже дощ ущух. І справді крім їхнього веселого крику нічого більше не було чути. Дощ не падав, громи вгамувались, тільки шуміла на вулиці вода, шу каючи найнижчого місця. Вона зносила мости, плили повалені мо лоді деревця, покинуті людські статки... Як і решта мешканців залитої водою вулиці, артистка побрила на поріг, обсмикуючи мокру спід ницю й дивилась на неспокійну во ду й тихе небо. Дедалі обізвались людські голоси. Ріта Дольчі ще хвилину з радістю дослухалась до них, а тоді згадала про велику ро боту, коли вступається вода. Від погляду на сцену, де лежали зо всім непошкоджені театральні ко стюми, ставало зовсім тепло. 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1960 ВЖЕ ВИЙШОВ ІЗ ДРУКУ збірник ПРОЛІСКИ Ціна 50 ц. Відбитка з „Нашого Життя“ Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
