Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПОЕТЕСИ (Докінчення) Досить літературно вправна, зі своєрідним талантом і чималою культурою вірша виступає Любов Забашта. Тематика її творів дуже різноманітна. На відміну від ін ших вона може написати й гарно- ного, глибокодумного вірша про чоловіка-хама, що ображає свою дружину: Коли ти ображаєш дружину, Хто б не був ти — коваль чи поет, Знай, ти кидаєш камінь їв єдиний Джіоконди живий портрет — І разом із тим виступати з надума- но-штучними, казенними віршами типу „Дума про Леніна", а навіть хвалебними одами на честь катів українського народу Хрущова і Ватуніна (Жовтень, ч. 2., 1959). На зїзді письменників України в 1959 р. тодішній голова Спілки Письменників Микола Бажан кри тикував її за вірш „Моїм земля кам за кордоном" (Вітчизна). На його думку вона в надто вже лег кому тоні зверталась до україн ських емігрантів: Як у кожного зроду одна тільки ненька буває І другої уже не дістати нізащо й ніде, Так ніде не купить вам Вітчизни і отчого краю, Що і блудних синів з материнською ласкою жде. Бажан, мабуть, волів, щоб За башта у вірші прямо сказала, без затушкувань, що кожного україн ського іміґранта дома жде не „ма теринська ласка", а куля МПБ. Забашта видала досі вісім збі рок поезій, а також „Вибране". Але найбільш здібними та само бутніми поетесами з молодшого покоління є, мабуть, Ліна Костен ко, Тамара Коломієць та Наталка Кащук. Ця сучасна поетична „трійка" може не тільки бути при кладом у мистецькій творчості для своїх ровесниць, але й для стар ших, досвідчених поетес. Вперше з’явлені в підсовєтській пресі вірші Ліни Костенко зверну ли увагу, а й насторожили декого з ревних блюстителів т. зв, соц- реалістичної літератури, тобто лі тератури шабльону і плаката. Ліна Костенко одразу виступила з сві жою, оригінальною думкою, ні в кого запозиченим голосом, а влас ним своїм, індивідуальним: На світі можна жить без еталонів по-різному дивитися на світ — широкими очима, з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-за воріт. Від того світ не зміниться ні трохи. А все залежить від людських зіниць: в широких відобразиться епоха, у звужених — збіговисько дрібниць. (Дніпро, лютий 1958) Цей філософський вірш, що йо го можна обернути і на тих „вузь кооких", які намагаються впрягти українську мистецьку літературу в соцреалістичну догму, звернув на себе увагу не лиш у колах большевицької критики, а й за- границею. Перу талановитої, са мобутньої й оригінальної поетеси належать книги поезій „Вітрила", „Проміння землі", а також ряд друкованих віршів у періодичній літературно-мистецькій пресі. Характеристичною рисою для творчости Костенко є проблем ність її поезій. В неї майже немає ніодного, читаного нами вірша, в якому не була б поставлена якась певна, цільна проблема і то про блема загально-людського буття, природи, світу. Цим Костенко під нялась понад голови навіть рекля- мованих режимом поетів старшого покоління типу Шеремети, Гонча ренка, Усенка й інших, які вже са мою своєю тематикою не можуть виборсатись з тенет партійно-уря дової офіційщини. Та можливо й тому Ліна Костенко зустріла не одноразову гостру критику її по езій з боку офіційної совєтської літературної критики. Має свій голос, свою інтонацій ну і ритмічну будову вірша, а го ловне — своє коло тем і Тамара Коломієць. Її вірші „Нива", „Ма ти", „їде ранок на конях сивих" та інші — це поезія, яку з насоло дою прочитає кожен українець, де б він не знаходився. Вони бага то чого дають до думання, розми слу над різними явищами життя людини і природи. Не можна, правда,, цілковито рівняти до цієї обдарованої двій ки Наталі Кащук, але ж бо й вік її молодший —- Наталя Кащук наро дилась у 1937 p., тобто їй тепер лиш 23 роки. Але вже навіть кіль ка строф із її опублікованих по журналах і газетах віршів кажуть про неабиякий хист поетеси: Удовиная доля — душевне страждання, Біль стискав тобі серце тугим перевеслом. А сьогодні твоє недопите кохання У моїх вісімнадцяти веснах воскресло. („Ти нелегке життя прожила") Як струна, бренить в душі у мене Тихий смуток. Сяють зорі чисті. В цей погожий вечір з мого клена Облетіло перше жовте листя. („Осіннє листя“) До наймолодших, які може й не мають ще й по одній виданій збір ці своїх власних поезій, належать імена поетес: Варвара Гринько, Марія Хоросницька, Лідія Колес- никова, Валентина Чорна, Марія Фомуляєва, Дора Титаренко, Оль га Стрілець, Лідія Сарданич, Надія Приходько, Ніна Погорєлова, Оль га Марунич, Степаніда Лупій, Віра Лісниченко, Вікторія Кузнєцова, Валерія Гуртовенко, Віра Григо- ренко, Ірина Галичанка, Фросина Карпенко. Очевидно, факт, що в них немає ще достатнього поетичного дороб ку, не означає відсутности здібних НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1960 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
