Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із зустрічі Республіканської Партії з представниками національних груп у Вашінґтоні: П-ні Олена Лотоцька, голова Союзу Українок Америки, розмовляє з секре тарем праці Дж. Мічелем. From the meeting of the Republican Party leaders with nationality groups: Sekretary of Labor Mr. James Mitchel talking with Mrs. Helen F. D. Lo- totsky, the President of UNWLA. радше вже минули і сивизни навіть Color B ath Miss Clariol’s закри ти не хоче, все ж таки, хоч я й Рута — не можу так, як колись, у днях молодости, стерпіти рутини. Що ж би це була за приємність писати (а може й читати?) цю са- латку, коли б кожна з читачок на перед знала, що в кожному числі, на тій і тій сторінці буде „салат на", незмінно і завжди так само подана? Це було б дуже не по-жі ночому й мені особисто нагадува ло 'б такий обов’язок, як посилання мого сина до стрижія в кожну пер шу суботу місяця, або голосуван ня у кожен перший вівторок ли стопада. Я думаю, що навіть на шому симпатичному Івасеві Ікерові знудилося вже напр. те, що його фейлетони появляються незмінно того самого дня в тижні і в тому самому місці „Свободи", так само як „поетичні" реклями ковбасни ків з Ню Йорку в тій самій газеті, так само періодичні і так само не змінні в стилі. Слушно заторкнула Ти в своє му листі, дорога Цьопо, питання „пишущих жінок", які — замість творити літературні перлини — ,,повчають, грозять, глузують, ла ються". Що тут робити -—-Ти пи таєш? Я не є „пишуща жінка", в кож ному разі не в професійному ро зумінні. Не пишу для зарібку, ані хіба — для слави, бо що ж мені, звичайній жінці, прийшло б із то го, якби видумана мною „Рута" отримала навіть літературну наго роду? Я навіть не могла б зреалі зувати чека, бо „Рути" насправді немає. А те, що ,,професійні" письмен ниці лаються, то воно лиш на те, щоб був т. зв. „рух в інтересі". Інакше люди потрохи забували б про авторів чи авторок, а того — мабуть ніхто з них не хоче. Отже треба трохи розворушити плесо — а кривди з того нікому й так не буде. Це остаточно (знов мушу запитувати свого чоловіка) „це лиш кобіти сваряться!" А може вони також мають „му хи"? І замість ці „мухи" перече кати, як я. виливають на папір „ча шу отруї", себто трохи менш чи більш „професійної" злоби? Я дуже тішуся, дорога Цьопо, що Ти вирвала мене з трансу на тему: „Мама має »мухи« чи рад ше „Рута має »мухи«“. Мені було приємно довідатися з Твого листа, що комусь (крім рідні) мене бра кує; мені було приємно прочитати в газеті, що в Дітройті знайшлася навіть „салатка Рути" (за місце вою рецептою) на вечорі „живо го" „Нашого Життя", мені завжди приємно,, коли читаю фейлетони всіх інших наших пань, що почали писати щось на взір „салатки" для нашого журналу, все це мене ті шить — бо ж нікуди правди діти (на це я жінка) — приємно, коли не пропадає у глухій тиші те, що ми посилаємо в світ з думкою, що воно знайде відгук. Всі ми — бай дуже, чи співаємо в хорі, секрета рюємо на засіданнях, ведемо по каз ноші, їздимо на конгреси, про мовляємо, пишемо — всі ми хоче мо, щоб слова наші „не зів’яли, ще заки вони зродяться". Так, моя дорога Цьопо. Трохи я цим разом вдарила в сантимент. Може це доказ того, що вже таки справді час пофарбувати волосся, або, може, залишити так, як воно є? Хай сріблиться сивиною... Не лиш для Тебе „Рута" прино сить розраду (хоч цим разом може й не принесла усміху). Для мене теж ця „салатка" є розрадою, та кою ось, як пишеться у вірші На талі Тур п. н. „Рута — М’ята": Полечу високо між світи, Захоплю пучечок рути-м’яти. А коли між зорями Землю загублю — До серця притулю Руту-м’яту. P. S.: Щераз дякую за милого листа і — обіцюю поправитися. Твоя Рута. Вже вийшло з друку: Ірина Павликовська НА ГРОМАДСЬКИЙ ШЛЯХ Нарис і сторії жіночого руху Багато ілюстрована книжка. Ціна 1 дол. замовляти в Централі СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
