Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVII. ЖОВТЕНЬ, 1960 ЧИСЛО 9 ЛІНА КОСТЕНКО Птиц і*) Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами били, пера губили, голови сизі низько хилили. Пні навкруги — їхні родичі кровні. Зрізи на пнях — наче місяць у повні... Птиці зелені. Що ж вам ще треба? Маете місяць. Маете небо. Та на зорі в золотаву пору, птиці зелені рвонулися вгору. Тільки злетіть не змогли, не зуміли: тісно було, переплутались крила. (З книги „Вітрила") ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ Н и в а Ниві-матері колос вклоняється повний. Жайвір вдячно до неї грудьми припада. Кожну весну вона молода-молода, Кожну зиму сивіє, печальна, безмовна. І всміхаються люди весняній красі, І вклоняються літу повсюди і завше. Засина вона, пилом гарячим припавши, Просипається, змивши утому в росі. Кинеш в неї зерно, і проб’ється ростком, І підніметься вгору стебельце тоненьке. Не злама його буря, бо нива, як ненька, Материнським напоїть його молоком. Як живить її піт — не збідніє вона І не буде весни зустрічати стернею. Хто натрудженим серцем не зрісся із нею, По собі не залишить ні жмені зерна. („Вітчизна" ч. З, 1959) *) За цей вірш поетесу гостро скритикував якийсь партійний цензор П. Іванов у журналі „Комуніст Укра їни" за грудень 1958 року. Іванова найбільше вразила і обурила майстерно збудована і вражена символіка вір ша в його кінцевих рядках. Чого сподіємось? Ще кілька тижнів ділить нас від дня, коли волею виборців Америки буде вибраний новий її президент. Галас передвиборчої кампанії досягнув уже свого вершка і в його гаморі нераз важко розібратись. Тому треба загострити свій зір і слух і внутрішньо приготу ватись. Чи з’ясовуємо собі вагу цього вибору? Генрі Кебот Ладж сказав у своїй номінаційній промові, що вже тепер не йдеться про таку чи іншу політику, про такі чи інші гасла. А йдеться вже про те чи переживе американська держава цей переломовий час. Отак треба дивитись на факт вибору президента. Постаті обох кандидатів зарисовуються перед нами. З численних ілюстрацій знаємо їх обличчя, з радія й те левізії чуємо їх промови. Газетні статті підкреслили їх прикмети й подали штаб їх дорадників. А з передви борчих Конвенцій знаємо їх програму. Велика відповідальність тяжить на плечах амери канського президента. Як пише Американська Рада — він мусить виконувати церемоніяльні функції короля, керувати адміністративними справами прем’єра, давати накази армії, як головнокомандувач і керувати своєю партією, як її лідер. Лиш людина бистрого ума й вели кої працездатности може вдержати рівновагу між цими всіми обов’язками. Оба кандидати на президента відповідають своєму призначенню. Преса підкреслювала в них непересічну інтелігенцію, бистрість, відвагу та взагалі стверджувала багато однакових рис. Та всеж є між ними основні різ ниці, як у програмі їх партій, так і в їх вдачі. Тому розважмо докладно — кому віддати свій го лос. Перш усього з’ясуймо собі, яким хочемо бачити президента. Чого сподіємось від нього? Передусім зрозуміння сьогоднішньої ситуації у світі. У важкій розгрі, що йде між бльоками світових потуг, дуже трудно зберегти перспективу явищ, логіку полі тичного мислення і холодну кров. Багато політичних помилок випливає з непоінформованости й помилкової оцінки ситуації. Дальшою прикметою, що її хочемо бачити в но вого президента — це рішучість. Занадто бо довго пере буває західний світ у дефензиві, відборонюючи від ви падку до випадку свої засади. Оборонне становище на довшу мету втомлює й висилює більше, ніж короткий, але вдалий випад. Третє й може найважніше — це сила його ідеалу. Вона допомогла Америці в минулому отрястись із пут колоніяльного панування, переборола невільництво, ви- двигнула гасло самовизначення народів. Тепер вона по винна підтримати гін людини до свободи й збереження людської гідности, як найпершої передумови людського розвитку. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1960 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
