Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ У ДЕСЯТУ БОЛЮЧУ РІЧНИЦЮ ЧОРНОБИЛЯ Л іна Кост енко належить чи не до найбільш заанґажованих поетів і про заїків, коли йдеться про відгомін чорнобильської трагедії в сучасній україн ській літературі. Без огляду на власне здоров’я, вона довгі роки збирала в чорнобильському краю матеріяли, била на сполох і вказувала у своїх афо ристичних поезіях, у виступах, доповідях та сценаріях на трагічні наслідки бездумного господарювання бюрократів атомної технології, що занапастили одну з найкращих частин України. Там знищено культурні пам’ятки, що пере- тривали довгі століття, неповторну природу лісів, озер та річок Полісся, ви корінено давнє українське населення з архаїчними неповторними традиціями, повір’ями, анімістичним світоглядом, що сягають праслов’янської доби. На II Міжнародному конгресі україністів, що відбувся у кінці серпня 1993 року у Львові, Ліна Костенко виголосила доповідь, в якій апелювала до совісти украї ністів рятувати бодай залишки знищеного культурного потенціялу і організувати соціяльне забезпечення виселенців Чорнобильської землі (доповідь надруко вана в ’’Літературній Україні” з 16 вересня 1993 p.). Пропонуємо читачам ’’Нашого Життя” кілька поезій Ліни Костенко, що стосуються чорнобильської та екологічної тем. Дерева хитаються. Дохитують XX століття. Підбиті народи в огонь випадають із гнізд. Кружляє планета. І штучні її сателіти виносять у космос свій чорний зачаєний вміст. Куди одлетіло крило самобраної скатерті? Іще й не поблякло народного взору шитво... Всі люди як люди. Слов’янство стоїть як на паперті, ■ а мо’ хто гостинця підкине їм на Різдво? Кощій Безсмертний зону стереже, Котигорошко зайця переймає. А Колобок питається: — Невже вже й діда й баби у селі немає?! Для кого ж квітку в полі п’є бджола? Куди ведуть ці знаки придорожні? Як довго в селах казка не жила! Тепер вернулась — а вони порожні. Атомний Вік опустив бетонні повіки. Коло окреслив навколо себе страшне. Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду і хто її пожне? Хто нас образив, знівечив, обжер? Яка орда нам гідність притоптала? Якщо наука потребує жертв, — чому ж не вас вона перековтала?! ЛІНА КОСТЕНКО Загидили ліси і землю занедбали. Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?! Ударив чорний дзвін. І досить балачок. В яких лісах іще ви забарложені? Що яничари ще занапастять? І мертві, і живі, і ненароджені нікого з вас довіку не простять! Страшний скрипаль підняв уже смичок. Він буде грати реквієм річок. Хто вдарив землю в сонячне сплетіння і спричинив конвульсії стихій? Я чую увертюру апокаліпсису. Вчора на базарі дядько Продавав хрест з двома ангелами. Я вам цей борг ніколи не залишу. Ви й так уже, як прокляті, в боргах. Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу, Віддайте мені ліс і річечку в лугах. Віддайте мені сад і зірку вечорову, І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. Віддайте мені все. Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив. 4 НАШЕ Ж ИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
