Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З волі Божої 31 січня 1996 року відійшла у вічність членка 82-го Відділу СУА Софія (Зіна) Раковська, з дому Кандюк. Відійшла як той промінь сон ця, що зайшов за гори, бо належала Зіна до тих людей, яких добре, щире серце, погідна вдача і якась особлива внутрішня душевна теплота, що пере дається іншим, примушують любити їх. У вишиваній сорочці, з різьбленим дерев’яним хрестом на грудях і спо коєм на обличчі лежала Зіна в труні, як уосіблення української жінки. Пере повнене людьми приміщення похорон ного заведення та стіна з вінків гово рили про те, що кожний, хто знав Зіну, хотів попрощатися з нею. Народилася Зіна 1 квітня 1929 року в Станиславові в родині учителів. Мала двох братів — Романа і Богдана. Дуже скоро осиротіла, бо у 8 років втратила матір, а в 10 — батька. Бракувало їй материнської ласки. Після смерти бать ків Зіною заопікувалися вуйко Воло димир і тітка Марія Мельники. Вони забрали Зіну до Коломиї, де вона закін чила школу і поступила до гімназії. В 1944 році, маючи 15 років, Зіна виїхала з опікунами до Німеччини, де в Берх- стенґадені закінчила гімназію. Там вона познайомилася зі своїм майбутнім чо ловіком Ігорем Раковським. Коли в 1949 році сім’ї Мельників і Раковських пе реїхали до Америки, Зіна й Ігор побра лися 27 квітня 1951 року. Подружжя жило щасливо, маючи трьох синів — Ігоря, Юрія і Андрія і дочекалися шестеро внуків. Зіна була не тільки доброю дружиною для свого чоловіка, але й другом-дорадником, для дітей взірцевою матір’ю-виховницею, любля чою опікункою для внуків. Зворушли вими були слова дітей про свою маму під час похоронних відправ. Незважаючи на великі родинні обов’язки, Зіна знаходила час, щоб з радістю уділятися суспільній праці. Вона була дуже активною членкою хору ’’Думка” від початку його створен ня, його солісткою, а також однією з перших членок-ентузіясток, організа торок 82-го Відділу СУА в Бронксі. Один час Зіна була головою Відділу, а також очолювала культурно-освітню референтуру та була імпрезовою ре ференткою Окружної Управи і членкою хору Відділу та приділяла багато уваги музейній справі. При кожній можливій нагоді включала до виступів на імпре зах, організованих Відділом, членів своєї сім’ї. Відвідуючи Україну, перейнялася долею українських сиріт і, допомага ючи їм, створила для них допомоговий фонд. Життя Зіни було повноцінним і може служити прикладом для кожного. Безпощадна хвороба забрала її перед часно. Проте Зіна була глибоко віру ючою людиною і навіть тоді, коли вже знала, що не довго залишається їй бути на цій землі, усміхалася, бо знала, що не вмирає, а тільки переходить у життя вічне. Зіна назавжди залишиться світлою постаттю в нашій пам’яті. М. М. П О С М Е Р Т Н І З Г А Д К И 25 лютого ц. р. відійшла у вічність довголітня членка 49-го Відділу СУА бл. п. Софія Мандзій з дому Головата. Народилася Софія 20 жовтня 1912 р. в селі Золота Слобода, повіт Бережани. Там і минула її молодість. Воєнна хурто вина змусила її залишити рідні сторони і піти з чоловіком та маленьким синком скитальськими дорогами. В 1949 р. приїхала до Америки, а в 1950 р. замешкала в Баффало і впи салася до 49-го Відділу СУА. Протягом 45 років цілком віддавала себе праці для добра родини, това риства, а також цілої громади. Хоч життя в Америці не щадило їй ударів, бо в 1987 р. втратила чоловіка, а в 1992 р. — сина, завжди була зрівно важена й готова до помочі іншим. Похоронні відправи відбулися 27 лютого під проводом о. декана Мар’яна Процика в церкві св. Миколая. Членки СУА з прапором впрова дили домовину з тлінними останками Софії на заупокійну Св. Літургію, а по закінченні відправ відпровадили з церкви на місце вічного спочинку. Над відкритою могилою покійну Софію прощали: голова 49-го Відділу СУА д-р Уляна Лоза, односельчанин Любомир Головатий і Оксана Береж- ницька від Патріярхального Товари ства. Похоронена на кладовищі св. Ма- тея, побіч свого чоловіка. Син, внуки і правнуки втратили ве лику любов, яка завжди жевріла для них у серці мами, бабуні і прабабуні, а союзянки, односельчани і приятелі — щиру, добру, працьовиту людину. Нехай Всемогучий Спаситель в на городу за добрі діла дасть їй місце по Своїй правиці. Вічна їй пам’ять! Ярослава Борачок. Анна Михайлів з Яцишиних наро дилася 15 серпня 1901 року в селі Ліс ники коло Бережан. Одружилася з Яковом Михайлівим. Подружжя мало троє дітей. Старший син загинув під час війни. У 1949 році Анна разом з чоловіком і двома дітьми прибула до Америки. Була довголітньою членкою 5-го Відділу СУА в Дітройті. Померла Анна Михайлів у травні 1994 року. Залишила у смутку дочку і сина з родинами, шестеро внуків і шестеро правнуків. Емілія Ониськів. 36 НАШЕ Ж ИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
