Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Талановитим майстром виготовлення іграшок був Яків Бацуца з с. Адамівка. Декотрі з його творів зберігаються у фондах Музею етнографії та худож нього промислу НАН України у Львові. Це жінка з дитиною, дзбаночки, глечики, мисочки тощо. Роз мальовані вони у традиційній для цього осередку манері — квітково-рослинними орнаментами, нане сеними коричневим ангобом по червонястому че репку. У с. Бубнівка Вінницької обпасти поширеними були коники, баранчики, гусочки, собачки тощо. За найкращого майстра виготовлення дитячих іграшок вважали Миколу Глухенького, який не мав власного горна і тільки їх виробляв. Відомими осередками на Волині наприкінці XIX поч. XX ст. були Великий Кунинець, Вишнівець Терно пільської обл., Острог Рівенської обл., Кульчин Во линської. Подібно до інших регіонів, коло образів тут традиційне — ляльки, фігурки тварин. Особли вість їхня полягає у м’якому ліпленні форми, витон чених, струнких силюетах, властивих як жіночим фі гуркам, так і зображенням вершників, тварин. Окрім згаданих типів з осередків Острог, Кульчин походять мініятюрні посудинки — двійнята, дзбаночки, ми сочки. Про бойківські іграшки дає уявлення їхня ко лекція з Національного музею у Львові, зібрана В. Шухевичем. У ній представлені зразки з відомих гон чарних центрів, які діяли в першій половині XX ст. у Стрию, Самборі, Салаші, Старій Солі, Миколаєві. Оригінальними є теракотові вершники, жінка з не мовлям, їздець на птасі, розписані білими верти кальними смугами. З Старої Солі походять керамічні тарахкальця у вигляді яєчка, поверхня якого оздоб лена солярними знаками. Крім дерева та глини для виготовлення іграшок застосовували і інші матеріяли. Унікальними з цього погляду є гуцульські фігурки коників, вершників, ба ранчиків, які виготовляли у с. Брустурів, Річка, Ше- шори на Івано-Франківщині. У тих місцевостях, де набуло розвитку лозоплетін ня, рогозоплетіння.соломоплетіння побутували іграш ки, виплетені з цих матеріялів. Наприкінці XIX ст. найбільші центри лозоплетіння зосередились у тодіш ніх Київській, Чернігівській, Полтавській, Подільській губерніях та в Галичині. Іграшкові плетені візки ви готовляли в Остері на Київщині. Попри виготовлення кошиків для дорослих майстри сіл Бібрка, Наконечне, Вільшаниця Львівської обл., Мишин, Джурі в, Прутівка Івано-Франківської обл., Пишківці, Хотовиці Терно пільської обл. виплітали й маленькі, призначені до забави дітям. Для малюків плели солом’яні тарахкаль ця у вигляді порожнистої подушечки, настромленої на круглу дерев’яну паличку. Всередині подушечки знаходились горошинки, при струшуванні вони ство рювали звук і тим забавляли дитину. Поширеним типом іграшок були солом’яні ляльки, що традиційно побутували у районах вирощування жита й пшениці. Виробляли їх з пучка соломи, який перев’язували так, щоб виділити у ляльки голову, стан, руки, рідко ноги. Як матеріял для виготовлення ляльок застосо вували також тканину. Такі ляльки були відомими по цілій Україні, оскільки без особливих зусиль їх могла ’’скрутити”, ’’зв’язати”, "зшити” кожна селянка. Незважаючи на значне поширення наприкінці XIX— першій пол. XX ст. осередків, у яких займались виробництвом традиційних іграшок, цей період у їх ньому розвитку був складним і неоднозначним. За ходи, вжиті товариствами сприяння народному ми стецтву, земствами, культурними, громадськими дія чами, меценатами почасти пригальмували її занепад, але не зупинили його. Вироби народних майстрів, не витримуючи конкуренції з фабрично-заводською продукцією, втрачають ринки збуту, здешевлюються, що відповідно позначилося на їхніх художніх якостях, масовості виготовлення. Великої шкоди розвитку народних промислів завдала Перша світова війна та спричинені нею еко номічні кризи. Багато майстрів емігрувало у країни Західньої Европи та в Канаду, СІ1ІА, Австралію. У 20-их роках була спроба підняти забавкарський промисел створенням у традиційних його центрах ху дожньо-промислових артілей. Такі артілі часто на базі земських майстерень, училищ, шкіл були органі зовані в Опішні, Адамівці, Вишнівці, пізніше в Яворові та ін. їхня діяльність була скерована на масове про дукування іграшок. З цією метою у виробничі про цеси запроваджувалося нове устаткування, механізми 14 "НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 Солом'яне тарахкальце. Село Незнанів Львівської области. 1930-ті роки. Straw rattle. Village of Neznaniv in Lviv region, 1930's. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top