Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
переконує мисткиню в неповторності українського самобутнього мистецтва. Кольорит українського одя гу, багатство звичаїв, як і туга за далекою і непізна ною, але рідною і так добре знаною землею, надихає до пошуку індивідуального самовираження. Вільне компонування, наповнене символікою на родного побуту, вдале поєднання кольорів, різно манітність технік та засобів правдиво і зворушливо створюють її мистецьку палітру. Гість виставки у Києві художниця Ніна Саєнко (представниця міністерства України) сказала, що Т. Гаєцька своїм знанням української історії, різносто- ронністю художнього виразу вписується в життя на роду та його духовне відродження так, що її сприй мається як мешканця України. Зрештою, для відві дання України Тетяна використовує кожну можли вість. В 1990 р. — вдруге в Києві як вільний слухач першої сесії Міжнародної Школи Україністики при Міжнародній Асоціяції Україністів та Академії Наук України. Вліті 1991 року, як викладач у програмі МШУ, веде початковий курс української мови для англомовних студентів і оформлює свою першу малу приватну виставку портретів, виконаних олівцем, та пастеллю. Сповняється також її велике бажання — вона їде в Яготин і знайомиться з Катериною Білокур. Тоді ж і трійка дітей мисткині дивувала киян знанням української мови і не чулися вони чужинцями, коли 24 серпня 1991 року у вишиванках, з прапорцями в руках прислухалися до виступу своєї мами, яка вітала від діяспори проголошення української самостійної держави. Пізніше, в своїй школі, в Америці, старший син Тарас здобув собі захоплення і подив ровесників та викладачів, розповідаючи про Україну. ’’Ніколи їм не забути київських усмішок і теплого ’’Ласкаво про симо”, — згадує Тетяна. Вистачає часу Тетяні і на громадську працю. Ще в 1980 році вона стає членкою 38-го Відділу ім. Олени Степанів Союзу Українок Америки. І тут постій но очолює різні референтури: провадить світличку Відділу, в 1987 році як заступниця голови виступає на Вашінґтонській конференції з доповіддю про Чорнобиль та організовує Відділ брати участь у різ них заходах з приводу трагедії, делегат XXIII Кон венції СУА. З нагоди Тисячоліття Хрещення України-Руси про вадить величавим бенкетом 4 грудня 1988 р. З доручення парафіяльної Ради УГКЦ Преобра ження в Денвері відновлює українську суботню шко лу — вчить, приготовляє з дітьми різні свята. Поступово мистецтво стає головною справою життя. Про цей час Тетяна скаже: ’’Ніколи не споді валася пов’язати своє професійне життя з мистец твом. Все вирішилося само собою — спочатку я малювала для себе, потім для приятелів, сьогодні для всіх — це стало потребою моєї душі”. Зацікавившись різьбарським мистецтвом, Тетяна починає займатися інтарсією, жартівливо стверджу ючи, що їй подобається... запах дерева. Виконує різдвяні, великодні прикраси, картки, листівки з квітковими композиціями, побутовими сценками, та дальше дитяча тематика, вже не лише для своїх дітей (композиція "Малі колядники”). її твори з незмінним успіхом експонуються на численних виставках. Вона отримує нагороду в 1994 р. за твір "Великодній ранок” на виставці праць з власної фірми "Українські візерунки” в Канаді. Виро бами мисткині цікавляться чужинці. В невеличких крамничках, розташованих в горах Колорадо поблизу Денвера, щораз більше бажаючих придбати художні вироби Т. Гаєцької. Нині вона сповнена творчими задумами, працює напружено, плянуючи та готуючись до нових виста вок, і в Україні також. В її домі, що перетворився на музей українського мистецтва, можна побачити щед рий світ фантазії і любови, мудрости і жаги творення, що черпає надхнення з джерел багатьох поколінь народних майстрів. А серед різноманітних сувенірів, привезених з України, один найкоштовніший — це невеликий зошит-книжка записів відвідувачів, пода рована Тетяні організаторами виставки в Києві, книж ка, яка лежала на столі під час величного відкриття аж до офіційного її закриття. В ній і вияв щирого захоплення граціозною кароокою мисткинею, і добрі побажання подальших творчих успіхів. Ця книжка, як документ-право, видане Тетяні Гаєцькій бути одні єю із представників українського мистецтва та про довжувати його традиції в Америці, землі, яка ласкаво уможливила та допомогла мисткині розвинути своє покликання. , ,, - Ірена Чабан. 10 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 Страсти Христові. Т. Гаєцька, 1994 р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top