Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ У ДЕСЯТУ БОЛЮЧУ РІЧНИЦЮ ЧОРНОБИЛЯ Л іна Кост енко належить чи не до найбільш заанґажованих поетів і про заїків, коли йдеться про відгомін чорнобильської трагедії в сучасній україн ській літературі. Без огляду на власне здоров’я, вона довгі роки збирала в чорнобильському краю матеріяли, била на сполох і вказувала у своїх афо ристичних поезіях, у виступах, доповідях та сценаріях на трагічні наслідки бездумного господарювання бюрократів атомної технології, що занапастили одну з найкращих частин України. Там знищено культурні пам’ятки, що пере- тривали довгі століття, неповторну природу лісів, озер та річок Полісся, ви корінено давнє українське населення з архаїчними неповторними традиціями, повір’ями, анімістичним світоглядом, що сягають праслов’янської доби. На II Міжнародному конгресі україністів, що відбувся у кінці серпня 1993 року у Львові, Ліна Костенко виголосила доповідь, в якій апелювала до совісти украї ністів рятувати бодай залишки знищеного культурного потенціялу і організувати соціяльне забезпечення виселенців Чорнобильської землі (доповідь надруко вана в ’’Літературній Україні” з 16 вересня 1993 p.). Пропонуємо читачам ’’Нашого Життя” кілька поезій Ліни Костенко, що стосуються чорнобильської та екологічної тем. Дерева хитаються. Дохитують XX століття. Підбиті народи в огонь випадають із гнізд. Кружляє планета. І штучні її сателіти виносять у космос свій чорний зачаєний вміст. Куди одлетіло крило самобраної скатерті? Іще й не поблякло народного взору шитво... Всі люди як люди. Слов’янство стоїть як на паперті, ■ а мо’ хто гостинця підкине їм на Різдво? Кощій Безсмертний зону стереже, Котигорошко зайця переймає. А Колобок питається: — Невже вже й діда й баби у селі немає?! Для кого ж квітку в полі п’є бджола? Куди ведуть ці знаки придорожні? Як довго в селах казка не жила! Тепер вернулась — а вони порожні. Атомний Вік опустив бетонні повіки. Коло окреслив навколо себе страшне. Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду і хто її пожне? Хто нас образив, знівечив, обжер? Яка орда нам гідність притоптала? Якщо наука потребує жертв, — чому ж не вас вона перековтала?! ЛІНА КОСТЕНКО Загидили ліси і землю занедбали. Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?! Ударив чорний дзвін. І досить балачок. В яких лісах іще ви забарложені? Що яничари ще занапастять? І мертві, і живі, і ненароджені нікого з вас довіку не простять! Страшний скрипаль підняв уже смичок. Він буде грати реквієм річок. Хто вдарив землю в сонячне сплетіння і спричинив конвульсії стихій? Я чую увертюру апокаліпсису. Вчора на базарі дядько Продавав хрест з двома ангелами. Я вам цей борг ніколи не залишу. Ви й так уже, як прокляті, в боргах. Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу, Віддайте мені ліс і річечку в лугах. Віддайте мені сад і зірку вечорову, І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. Віддайте мені все. Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив. 4 НАШЕ Ж ИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
