Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д О П И С И В ІД Д ІЛ ІВ І О К Р У Г С У А 1 -М У В ІД Д ІЛ О В І С У А в Н Ь Ю -Й О Р К У В И П О В Н И Л О С Я 7 0 Р О К ІВ Почесна голова СУА Лідія Бурачинська під час ювілейних святкувань 50-ліття 1-го Відділу сказала: ’’Жіночу громаду в Нью-Йорку можна вважати перед вісницею Союзу Українок. Вона постала під впливом подій на рідних землях і відіграла помітну ролю у створенні Союзу Українок Америки. А перебіг життя і праці 1-го Відділу СУА можна вважати символічним не тільки в нашій організації, але й у громадському житті всієї Америки”. Наші піонерки, які в 1925 році стали 1-им Відділом СУА, заклали тривкі підвалини і поблагословили його на довге існування, а сьогодні 75 членок нашого Відділу — активних і готових до дальшої праці — з радістю зустріли 70-літній ювілей. Діяльність 1-го Відділу можна поділити на два періоди: перед Другою світовою війною і після неї. Працею перших союзянок була допомога для краю — сиротам та інвалідам з Першої світової війни, ’’Рідним Школам”, вони нав’язали зв’язки зі СУ у Львові, а тут співпрацювали з американським ’’Чер воним Хрестом” і стали засновником Комітету До помоги Краєві, т. зв. ЗУАДК. Через Другу світову війну діяльність сповільнилася, але з приїздом нової еміґрації значно зросла кількість членок, праця пож вавилася в багатьох ділянках. В культурно-освітній референтурі влаштовували цікаві реферати, відзна чаючи роковини державних свят, ’’Просфору” , ’’Свячене”, Андріївські вечори, ’’вишивані” вечорниці, ангажуючи там молодь. 1-ий Відділ заложив три світлички: в Нью-Йорку, Асторії і Озон Парку. Ство рено Стипендійний Фонд з добровільних пожертв членок, а наша довголітня стипендистка Магдалина Лозова закінчила вищу освіту і тепер працює в Міні стерстві освіти в Парані, Бразилія. Вона подбала, щоб українська мова була обов’язковою в державних школах. Монахиня Марія Керницька закінчила студії докторатом. В Римі наш стипендкст Шурмакевич за кінчив теологію і став священиком. І тепер маємо стипендиста Я. Думича в Римі на теології. Відділ є членом Українського Музею в Нью-Йор- ку, зложив 10 тисяч долярів, 45 членок є членками Музею, щорічно дарував до музейної крамнички 40- 50 речей, а також багато речей музейної вартости. Членки відбували чергування в музеї, а через 1-ий Відділ від членок і тих, що ми заохотили, вплинуло до Музею понад 70 тисяч долярів. Суспільна опіка завжди займала у Відділі важ ливе місце, на неї ми видавали 2-3 тисячі долярів річно, висилали 20-30 пакунків до Бразилії, Арген тини, Польщі, Югославії, дисидентам в Україні. Вже 10 років допомагаємо бабусі в Празі, пересилаючи 110 дол. річно. Останньо звернено більше уваги на допомогу Україні, пакунками та грішми на Медичний Фонд Дітям і Молоді — Жертвам Чорнобиля. А тут опікуємося хворими і старшими. Ми боронили добре ім’я українців, знайомили тутешніх громадян про Україну, ходили на різного роду демонстрації, на яких домагалися помочі дисидентам в Україні. Також посилали листи до Президента, секретарів і конгрес менів з проханням прихильно ставитися і допомогти Україні. Ми точно виконували всі зобов’язання до Го ловної Управи і Округи, в яку щорічно входило 6-8 членок в її Управу, а членки Відділу підтримували всі її почини. В 1992 р. ми нав’язали зв’язок із СУ в Тернополі, висилаємо туди грошову допомогу і жур нал ’’Наше Життя”. Від початку існування журналу ми маємо 100% передплату, а першою редакторкою його в 1944 році була наша членка Клавдія Олес- ницька. Протягом існування 1-ий Відділ одержував постійно на Конвенціях грамоти з відзначенням і признанням за їхню діяльність. За нами довгий шлях муравлинної праці, яку і тепер продовжуємо. Як і попередніми роками, членки з родинами і гості, 80 осіб, 28 січня 1996 року зійшлися у гостинній домівці ’’Самопомочі”, щоб задавнім звичаєм зустрі тися у цей новорічний час і провести ’’Просфору”. Несподіванкою було слово Гані Сєрант, яка склала подяку і признання голові Відділу Лідії Маґун за невтомну і довголітню працю для Відділу і цілої організації, а в знак вдячности Стефанія Семущак вручила їй корсаж, за що Лідія Маґун, мило звору шена, щиро подякувала всім. ’’Просфору” відкрила Л. Маґун, яка сердечно всіх привітала і побажала щасливого Нового Року. Всі разом відспівали ”Бог предвічний” і ведення програ ми голова передала культурно-освітній референтці Іванні Мачай. Перша виступила Мелася Гурин, вона віддеклямувала вірш ’’Зірка” і заспівала ”0 ніч свята”, а її сестра Лариса Гурин — ’’Благословенна зірка ясна”. Присутні нагородили їх рясними оплесками. Новим почином І. Мачай було приготовлення ’’Вер тепу”. Це більшого розміру фігурні зображення Ісуса, Марії і Йсифа, яким найменші діти склали дари: Адріяна Маґун — польові квіти — маки і волошки, Макисм Маґун — жмут пшениці, а Данилко Мачай — кошичок з овочами. Всі поділилися просфорою, а господарські референтки Оля Кузмин і Дуня Кріль подали смачні різдвяні страви. Програму збагатила ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 27
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
