Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
переконує мисткиню в неповторності українського самобутнього мистецтва. Кольорит українського одя гу, багатство звичаїв, як і туга за далекою і непізна ною, але рідною і так добре знаною землею, надихає до пошуку індивідуального самовираження. Вільне компонування, наповнене символікою на родного побуту, вдале поєднання кольорів, різно манітність технік та засобів правдиво і зворушливо створюють її мистецьку палітру. Гість виставки у Києві художниця Ніна Саєнко (представниця міністерства України) сказала, що Т. Гаєцька своїм знанням української історії, різносто- ронністю художнього виразу вписується в життя на роду та його духовне відродження так, що її сприй мається як мешканця України. Зрештою, для відві дання України Тетяна використовує кожну можли вість. В 1990 р. — вдруге в Києві як вільний слухач першої сесії Міжнародної Школи Україністики при Міжнародній Асоціяції Україністів та Академії Наук України. Вліті 1991 року, як викладач у програмі МШУ, веде початковий курс української мови для англомовних студентів і оформлює свою першу малу приватну виставку портретів, виконаних олівцем, та пастеллю. Сповняється також її велике бажання — вона їде в Яготин і знайомиться з Катериною Білокур. Тоді ж і трійка дітей мисткині дивувала киян знанням української мови і не чулися вони чужинцями, коли 24 серпня 1991 року у вишиванках, з прапорцями в руках прислухалися до виступу своєї мами, яка вітала від діяспори проголошення української самостійної держави. Пізніше, в своїй школі, в Америці, старший син Тарас здобув собі захоплення і подив ровесників та викладачів, розповідаючи про Україну. ’’Ніколи їм не забути київських усмішок і теплого ’’Ласкаво про симо”, — згадує Тетяна. Вистачає часу Тетяні і на громадську працю. Ще в 1980 році вона стає членкою 38-го Відділу ім. Олени Степанів Союзу Українок Америки. І тут постій но очолює різні референтури: провадить світличку Відділу, в 1987 році як заступниця голови виступає на Вашінґтонській конференції з доповіддю про Чорнобиль та організовує Відділ брати участь у різ них заходах з приводу трагедії, делегат XXIII Кон венції СУА. З нагоди Тисячоліття Хрещення України-Руси про вадить величавим бенкетом 4 грудня 1988 р. З доручення парафіяльної Ради УГКЦ Преобра ження в Денвері відновлює українську суботню шко лу — вчить, приготовляє з дітьми різні свята. Поступово мистецтво стає головною справою життя. Про цей час Тетяна скаже: ’’Ніколи не споді валася пов’язати своє професійне життя з мистец твом. Все вирішилося само собою — спочатку я малювала для себе, потім для приятелів, сьогодні для всіх — це стало потребою моєї душі”. Зацікавившись різьбарським мистецтвом, Тетяна починає займатися інтарсією, жартівливо стверджу ючи, що їй подобається... запах дерева. Виконує різдвяні, великодні прикраси, картки, листівки з квітковими композиціями, побутовими сценками, та дальше дитяча тематика, вже не лише для своїх дітей (композиція "Малі колядники”). її твори з незмінним успіхом експонуються на численних виставках. Вона отримує нагороду в 1994 р. за твір "Великодній ранок” на виставці праць з власної фірми "Українські візерунки” в Канаді. Виро бами мисткині цікавляться чужинці. В невеличких крамничках, розташованих в горах Колорадо поблизу Денвера, щораз більше бажаючих придбати художні вироби Т. Гаєцької. Нині вона сповнена творчими задумами, працює напружено, плянуючи та готуючись до нових виста вок, і в Україні також. В її домі, що перетворився на музей українського мистецтва, можна побачити щед рий світ фантазії і любови, мудрости і жаги творення, що черпає надхнення з джерел багатьох поколінь народних майстрів. А серед різноманітних сувенірів, привезених з України, один найкоштовніший — це невеликий зошит-книжка записів відвідувачів, пода рована Тетяні організаторами виставки в Києві, книж ка, яка лежала на столі під час величного відкриття аж до офіційного її закриття. В ній і вияв щирого захоплення граціозною кароокою мисткинею, і добрі побажання подальших творчих успіхів. Ця книжка, як документ-право, видане Тетяні Гаєцькій бути одні єю із представників українського мистецтва та про довжувати його традиції в Америці, землі, яка ласкаво уможливила та допомогла мисткині розвинути своє покликання. , ,, - Ірена Чабан. 10 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1996 Страсти Христові. Т. Гаєцька, 1994 р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
