Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКА ЖІНКА — ШАХТАРКА У страйку шахтарів Донбасу, що проходив мину лого літа, не було видно участи українських жінок. В пресі на знімках із площ Донецька, Павлограду, Ворошиловграду та інших центрів вугільної проми- словости України, не було ні видно, ні чути про жін- ку-шахтарку. Правда, преса повідомляла про про тести та гостру реакцію дружин шахтарів, коли міс цеві інформативні чинники говорили неправду, по давали фальшиві повідомлення про перебіг страйку. На жаль, як звичайно у нас на Україні, мітингували, вибирали ’’страйккомітети”, робили виступи проти уряду та партії лише чоловіки. Тому кожному прий де на думку, що під землею працюють тільки чоло віки. І так повинно бути. Але, про участь у вугільній індустрії жінки-шахтарки, була цікава стаття під за головком ”Не жіноча ноша під землею — роздуми шахтаря-ветерана”. Вона появилася у ’’Робітничій га зеті”, серпень 1988 р. Ветеран-шахтар пригадує роки воєнного лихо ліття. Чоловіки пішли в армію, а жінки в шахти під землю. На шахті ”17— 17 біс тресту Донбасантрацит” була створена одна із перших у вугільній індустрії повністю жіноча бригада для видобування вугілля. А до тижня вже більше 10 тисяч жінок і дівчат лише у Ворошиловграді пішли під землю ламати вугілля. Після війни тисячі молодих українських дівчат заповнили шахти Донбасу. І коли можна було зрозу- грошеву допомогу, в сумі 15 тисяч річно, Інтернаціо нальний ПЕН для помочі народам в поборюванні на силля. Також виступив делегат від словінців із декля- рацією про мир за поміччю розповсюджування жур налу про нуклеарну загрозу людству. Закликав, щоб в цьому поміг ПЕН своїм словом, усвідомлюючи про небезпеку. Далеко не про все я розказала, але, як зазначила спочатку, ядерність думки була моєю метою. Ще до зволю собі пояснити, як урочисто й тепло ві тали нас і прощали ”ПЕН-івців” в Торонто й Монтре- алі. Ця увага до нас наголошувала важливість Інтер національного ПЕН. Зокрема заслуговує на увагу ця подія, коли посадник міста Монтреалю, стоячи при дверях залі, де відбувались концерт і бенкет, вітав. Подаючи руку, питав, з якої держави. Переважаюче, делегати з Африки були (жінки) в своїх народних строях, також з Індії. їдучи на Конгрес була я не сві- домаь що доведеться мені в таких почестях бути, що поміж делегатів світу, мені й Марті у вишиваній со рочці із тризубом на груді, буде честь сказати: з УКРАЇНИ!!! жовтень 1989 міти це у воєнний час, то чому зараз, під час миру, кожного дня десятки тисяч дочок України спуска ються у глибину шахти виконувати нежіночу профе сію, небезпечну та шкідливу для здоров’я працю? Донецькі шахти сягають глибоко під землею. Вугілля залягає місцями у тонких пластах. Часто до бувається його у лежачій позиції. Доїзд з поверхні шахти до місця праці триває в середньому одну го дину, поворот другу, і то при нормальному тран спорті. У підземних умовинах праці на людський ор ганізм впливає цілий комплекс специфічних фак торів: мікроклімат виробничих середовищ, насичена газами та пилом атмосфера; брак природного освіт лення та зміни атмосферичного тиску; ношення тяж кого вбрання та виряду більш 10 кілограмів ваги; по стійне фізичне напруження з витратою енергії 200- 250 кілокальорій на годину; старе, принищене зна ряддя та постійна небезпека для свого життя. Це все відноситься не лише до робітників, що безпосеред ньо добувають вугілля, але також, може у трохи меншій мірі, і до спеціялістів — технологів та інжене рів. В деяких відділах, як технологічному, будівниц тва, праці та заробіткової платні, взагалі немає чоло віків. Так, нпр., у найбільшому в Україні вугільному підприємстві, шахті ’’Комсомолець Донбасу”, 100% тих, що плянують норми видобутку вугілля, праця, що мусить бути виконувана під землею — це жінки. Ця шахта, якщо говорити про безпеку, праці і дотри мування техніки безпеки належить до т.зв. ’’незруч них”. Небезпека її спричинена несподіваними ’’вибу хами” газів; приплив води з кожного видобутого пласту вугілля є 15-60 кубометрів води на годину. Запилення повітря вугляним пилом від 5 до 10 разів перевищує санітарні норми. Для нормальної людини це є нестерпні умовини праці, гарантована втрата здоров’я. І на диво, жінки так намагаються дістати працю під землею, що треба великих знайомств, протекції, щоб дістатися на роботу до шахти. З яких причин? Високі заробітки (шахтар-чоловік чи жінка біля 600 крбв. на місяць), додаткові дні відпустки, скороче ний час відходу на пенсію (45 років життя). Коли нормальна місячна платня технолога становила в 1988 р. 280 крб. (а середня в республіці платня робіт ника 185.- крб.) то з різними преміями та додатками та платня становить 400, 500 а навіть 700 крб. Щоб одержати додаткові премії — жінки-технологи му сять найменше 40 днів на рік працювати під землею. За 25 літ праці жінки мусять бути 1100 днів під зем лею, що є більше, як три роки підземних робіт. Як може така жінка по цілоденній праці під зем лею і маючи один кусок мила на місяць, бути при ваблива, зберегти свою красу і жіночість, плекати родину? Така непосильна нежіноча праця зумовлена жит тєвими обставинами радянської жінки. бвч 16 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top