Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАДІЯ СВІТЛИЧНА політв’язень 1972-1976 pp. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПРО СТАНОВИЩЕ ПЕРЕСЛІДУВАНИХ ЖІНОК Володимир Буковський, відповідаючи на запитання про кількість в’язнів у Радянському Союзі, влучно відповів: 250 мільйонів. І то справді так: невільники всі, але становище їхнє різне, і групувати їх можна за різними критеріями. Я хочу навести кілька прикладів, які ілюструють становище жінок, ув’язнених за переконання. У 1971 році в Мордському таборі жінок-політ- в’язнів закінчувала свій 24-ий рік ув'язнення колишня активна діячка Червоного Хреста під час визвольних змагань України — Катерина ЗАРИЦЬКА. її чоловіка СОРОКУ Михайла ув’язнили ще раніше за неї, і всі ті роки вони не мали права бачитися зі собою. У червні 1971 року М. СОРОКА помер у Мордовському таборі ч. 17, і його тіло привезли до лікарні, яка містилася в одному таборі з жіночою зоною. Довідавшися про це випадково, всі жінки-політв’язні почали клопотати перед адміністрацією табору, щоб К а те р и н а Зарицька-Сорока. 1976 Kateryna Zarycka — Soroka. 1976. Одарка Гусяк і Надія С в ітл и ч н а Odarka Husyak and Nadiya Svitlychna. Катерині ЗАРИЦЬКІЙ дозволили побачити чоловіка, бодай мертвого. Такого дозволу К. ЗАРИЦЬКА не дістала. Її чоловіка поховали так, як ховають звичайно політичних в’язнів: без родини під конвоєм, з біркою-номером на нозі — в спеціяльній зоні табірного цвинтаря, де, крім номерів, на могилах не дозволяють нічого — ні хрестів, ні огорож, ні квітів. Більше того, навіть відбувши повністю 25 років ув’язнення, К. ЗАРИЦЬКА не змогла відвідати чоловікової могили, бо її так само під конвоєм, етапом вивезли з табору. Вдома їй не дозволили оселитися в одному місті зі старою матір’ю і з сином, народженим у тюрмі, а за відвідини родини вже не раз карали. Ірина СЕНИК і Оксана ПОПОВИЧ уже відбули раніше по 10 років ув’язнення, і їм обом, заарештованим у 19 та 20-річному віці, це коштувало інвалідности: Ірині СЕНИК ушкодили хребет, а Оксані ПОПОВИЧ пострілили ногу. В 1975 році в Мордовському таборі ЖХ-385/3 вони знову зустрілися як "особливо небезпечні державні злочинці”. Ірину СЕНИК засудили за вірші (вона — лірична поетеса) до 6 років суворого режиму і 5 років заслання, а Оксану ПОПОВИЧ — за те, що попросила в знайомих 25 карбованців для допомоги політв’язням та нібито (за показами одного свідка) давала комусь читати працю І. Дзюби ’’Інтерна ціоналізм, чи русифікація?” — до 8 років табірного ув'язнення і 5 років заслання. До табору, (в якому вона перебуває й тепер) Оксану ПОПОВИЧ привезли на двох милицях. Пригадую, як начальниця жіночої зони капітан ЗУБКОВА погрожувала їй покаранням за те, що О. ПОПОВИЧ, інвалід 2-ої групи, на милицях, не 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
