Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАМА Мати... це щось велике і неповторне. Мати... Мама. Маленьке таке, ласкаве слівце, м'ягке і ніжне. І воно всюди, завжди з тобою... як довго б’ється серце твоєї Матері. Мати., це пара очей, які часто не спали, які завжди бу ли на тобі, з тобою, які пильнували кожний твій необереж ний, необачний крок. Часом у тривозі, часом у муках, або в любові, чи в захопленні, повні самопожертви, часом розгублені, з прихованим болем, затьмарені несподі ваними незаслуженими слізьми. Чи ти мав хоч трошки часу подивитися в її очі? Мати це — пара рук, які вивели тебе в світ, у життя. Які робили тобі і для тебе все, щоб ти був здоровий, щоб ти був щасливий, задоволений, веселий. Чи ти колись придивлявся до Маминих рук? Мама виносила тебе під серцем. Вона подарувала тобі дихання. Мамине серце тихенько стукнуло в твоє серце, сонне, ще нерухоме, і цей стук відгукнувся в твоєму і ось уже, — скільки років! — як довго ти не жив би, твоє серце стукотить Її стукотом. Вона подарувала його тобі, цей сту кіт, щоб ти жив. Мама перейшла довгу дорогу через неспокійні, безсонні ночі, через муки чекань, через тривоги сподівань. Чи ти колинебудь чув її молитви і чи ті слова запали хоч трошки в твою душу, чи потривожили твоє серце? А чи ти колись хоч раз добре помолився за свою Маму? Чи ти колись задумався над її життям? Все передумай, пригадай собі все і тоді може зрозумієш це маленьке, а таке велике, таке чудове, чарівне і сильне слово: Мама... Мати... твоя Мати. Коли ти був малим і безборонним, коли ти був дорослим і сильним, коли ти був хворим чи здоровим... чи в самоті, чи в колі своєї власної родини, чи серед своїх друзів, — Вона все і завжди була, є і буде з тобою, коло тебе, за тобою твоя незмінна, любляча, дбайлива Мама. Вона є з тобою всюди і навіть, коли Вона конає і серце Її от-от перестане битися, — пам'ятай! — Її рука навіть у цей останній мент благословить тебе і твоє життя на дальше. Може ти тепер далеко від Мами, бо ріка життя велика, сильна, непоборна, але Мама тобі завжди така близька, така болюче люба, дорога, укохана, така співучо мила! Мати... Мама... хто придумав це слово? Воно таке тепле, таке рідне, як колискова пісенька над тобою, коли ти був немовлятком. Та час немилосердно біжить. На все він насилає зміни. Ніщо не лишається забутим. І ти... і все твоє міняється. Що було твоїм, стає чиїмось. Приходять новини. Приходять зміни. І добре, коли твоя Мама ціле твоє життя з тобою. Але... коли... знайомишся з самотою... пізнаєш лихо,... приходять турботи, безсонні ночі, гіркі думки; коли приходять недуги, а за ними передчасна старість. От тоді... тоді пригадується ота, тепер недосяжна, неповторна чарівниця-Мати. Тоді... ой, як часто думки звертаються до Неї! І так часто хотілося б побачити її, почути її голос, послухатися її порад, віддатися її ласкавим, таким уважним рукам. Ой, так, так! Докінчення на с т . 11 ВАСИЛЬ КОСТРИЦЬКИЙ ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ Та Юрій матір кличе: — Та подай, Мати, ключі відімкнути небо, відімкнути небо — випустити росу, випустити росу — дівочу красу. Дівоча краса, як літня роса: в меду потапає, з вином виринає * + * Як май, затрубив Юрій, Зазаленіли гори, долини, Гори-долини, ще й полонини. Пішли голоси по всіх низинах, По буковинах, по всіх річинах, Та по річинах, по криничинах. Усі низини зазеленіли, Всі буковини сі зашаріли. Та зозулечки повилітали, Повилітали, защебетали. І всі сі річки порозмерзали. Всі сі кирнички повиповняли, Пообцвітали все лататтями. Та всі овечки та заблеяли, Всі ся вівчарі ізрадували..." НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980
Page load link
Go to Top