Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д-Р ІВАН СЕНЬКІВ ІВАН ФРАНКО У ВІДНІ Докінчений ФРАНКО ЯК КОРЕСПОНДЕНТ ВІДЕНСЬКОЇ ПРЕСИ В своїм есеї ’’Франко незнаний” осуджує Евген Маланюк ’’чуттєву та інтелектуальну байдужність загалу” супроти Франка, ’’якого шанується, але не читається... Як поет став Франко кінець-кінцем поетом незнаним ”.8 Незнана є також широка публіцистична творчість Франка в чужих мовах, головно в німецькій мові, яка лежить досі в віден ських архівах. Франко розвинув був в столиці австро- угорської монархії всесторонню публіцистичну діяльність як критичний журналіст, політик, соціолог, історик і письменник. Він був спів робітником таких віденських газет та журналів як Wiener Blatt, Ruthenische Revue, Die Wage, Judisches Volksblatt, Dokumente der Frauen, Der Jude, Arbaeiter- Zeitung і Zeitschrift fur osterreichische Volkskunde, де Франко опублікував кілька цінних праць з ділянки української народньої культури (Томи: 8 , 1902, 11, 1905, 13, 1907). Але найбільше дописував Франко до віден ського щоденника і тижневика Die Zeit (Час), яких був постійним співробітником від 1894 до 1906 і пізніше до 1910 року. Die Zeit був віденським тижневиком для політики, народнього господарства, науки і мистецтва і органом австрійської соціял- демократії. Редакторами цього важливого органу були тоді Гайнріх Каннер, Герман Бар і Ізидор Зінґер. З їх поруки прибув Франко в грудні 1896 до Відня, де дав 2 публічні доповіді про економічне і політичне становище галицьких селян. Лідери австрійської соціял-демократії дуже високо оцінили ролю Галичини в політичній грі між Австрією і царською Росією з огляду на їх спільну границю, яка насильно розділяла український народ на дві окупаційні зони. Вони були дуже зацікавлені зростом національної свідомости і національних ідей серед українців та інших поневолених народів Росії. Найбільше займало їх питання, чи революційні за ворушення неросійських народів будуть могли змусити деспотичний царський уряд до злагіднення жорстокої поліційної системи. Великі надії покладали вони на українську радикальну партію, яка зав’язалася була щойно 1890 року в Галичині завдяки ін іц іа ти в і Івана Франка та його приятелів. Головним постулятом політичної програми україн ської радикальної партії була повна державна незалежність українського народу. На цю тему пише Дмитро Дорошенко таке: "Вже в самий рік смерти Драгоманова, створена під його ідейним впливом українська радикальна партія в Галичині на своїм з’їзді 29 грудня 1895 року у Львові заявила в своїй програмі, що здійснення її ідеалів можливе тільки при повній політичній самостійності українського народу”. Досі появився перший вибір німецьких статтей 16 Франка в формі грубої книги. Головну частину цеї збірки займають автобіографічні писання, літера турно-мистецькі твори Франка і статті суспільно- політичного змісту .9 Тут Франко веде нас в галицьку минувшину на переломі 19 і 20 віків. Він малює правдивий образ галицьких відносин і галицьких злиднів. Франко виступає відважно в обороні прав українського народу, якого існування заперечували російські, польські і румунські історики і провідні верстви. Ось обсяг тем Франка: ’’Селянський рух в Галичині”, "Еміграція галицьких селян”, ’’Поляки і українці”, ’’Перша сесія галицького парляменту”, "Найновіша виборча комедія”, ’’Тортури в Галичині”, ’’Львівські заворушення”, "Селянські штрайки” та інші. Статті Франка не втратили досі нічого зі своєї актуальности, їх читається з захопленням, наче вони були щойно вчора писані. В них звертає Франко увагу чужинцям на катастрофальне становище українського селянства в Галичині, його матеріяльну нужду, безробіття і перелюднення по селах. Дальше описує він боротьбу українського населення за елементарні національні і с о ц іа л ь н і права на працю, власну школу, мову, уряди, наукові установи і культуру. Майстерну характеристику селянського стану дав Франко в статті ’’Галицький селянин” (Der galizische Bauer), яка появилася в Die Zeit від 21 серпня 1897. Тут Франко пише, що аграрна реформа і знесення панщини від травня 1848 року не принесли селянам вимріяної свободи і полегші. Селяни мусіли заплатити за це поміщикам 150 мільйонів Гульденів, а панська неволя залишилася дальше, вона прибрала лише інші форми визиску. Поміщики забрали селянам ліси, пасовиська і найліпші урожайні землі, заплутали їх в безнадійну боротьбу за сервітути і зробили їх дальше залежними від панської ласки. Матеріяльна нужда змушувала селян знов іти до панів поміщиків і проситися на роботу, або масово емігрувати в чужі краї та за море. В статті ’’Селянський рух в Галичині” (Die Bauernbewegung in Galizien, (Die Zeit від 21 вересня 1895, т. 4, ч. 51) дає Франко влучну аналізу польсько-українського суперництва. Франко пише: ’’Економічному суперництву між великими земле власниками і селянами відповідає в Галичині також національне суперництво між поляками і українцями. Це не так, що всі селяни в Галичині і навколо є одночасно українцямим, а всі великі землевласники одночасно поляками. Однак через дивний збіг обставин, історичних фактів і процесів вийшло так, що українці стали очевидною селянською нацією. Інакше поляки. Без огляду на те, чи вони звуть себе консерватистами, поступовцями, демократами або навіть соціял-демократами, всі вони ще не пере травили в собі старе шляхецьке тісто. Тому вони скорше чи пізніше, в такій або іншій формі, виступлять рішуче проти селянина, себто вони Д о к і н ч е н и й н а с т . 2 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top