Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАДІЯ СВІТЛИЧНА політв’язень 1972-1976 pp. СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПРО СТАНОВИЩЕ ПЕРЕСЛІДУВАНИХ ЖІНОК Володимир Буковський, відповідаючи на запитання про кількість в’язнів у Радянському Союзі, влучно відповів: 250 мільйонів. І то справді так: невільники всі, але становище їхнє різне, і групувати їх можна за різними критеріями. Я хочу навести кілька прикладів, які ілюструють становище жінок, ув’язнених за переконання. У 1971 році в Мордському таборі жінок-політ- в’язнів закінчувала свій 24-ий рік ув'язнення колишня активна діячка Червоного Хреста під час визвольних змагань України — Катерина ЗАРИЦЬКА. її чоловіка СОРОКУ Михайла ув’язнили ще раніше за неї, і всі ті роки вони не мали права бачитися зі собою. У червні 1971 року М. СОРОКА помер у Мордовському таборі ч. 17, і його тіло привезли до лікарні, яка містилася в одному таборі з жіночою зоною. Довідавшися про це випадково, всі жінки-політв’язні почали клопотати перед адміністрацією табору, щоб К а те р и н а Зарицька-Сорока. 1976 Kateryna Zarycka — Soroka. 1976. Одарка Гусяк і Надія С в ітл и ч н а Odarka Husyak and Nadiya Svitlychna. Катерині ЗАРИЦЬКІЙ дозволили побачити чоловіка, бодай мертвого. Такого дозволу К. ЗАРИЦЬКА не дістала. Її чоловіка поховали так, як ховають звичайно політичних в’язнів: без родини під конвоєм, з біркою-номером на нозі — в спеціяльній зоні табірного цвинтаря, де, крім номерів, на могилах не дозволяють нічого — ні хрестів, ні огорож, ні квітів. Більше того, навіть відбувши повністю 25 років ув’язнення, К. ЗАРИЦЬКА не змогла відвідати чоловікової могили, бо її так само під конвоєм, етапом вивезли з табору. Вдома їй не дозволили оселитися в одному місті зі старою матір’ю і з сином, народженим у тюрмі, а за відвідини родини вже не раз карали. Ірина СЕНИК і Оксана ПОПОВИЧ уже відбули раніше по 10 років ув’язнення, і їм обом, заарештованим у 19 та 20-річному віці, це коштувало інвалідности: Ірині СЕНИК ушкодили хребет, а Оксані ПОПОВИЧ пострілили ногу. В 1975 році в Мордовському таборі ЖХ-385/3 вони знову зустрілися як "особливо небезпечні державні злочинці”. Ірину СЕНИК засудили за вірші (вона — лірична поетеса) до 6 років суворого режиму і 5 років заслання, а Оксану ПОПОВИЧ — за те, що попросила в знайомих 25 карбованців для допомоги політв’язням та нібито (за показами одного свідка) давала комусь читати працю І. Дзюби ’’Інтерна ціоналізм, чи русифікація?” — до 8 років табірного ув'язнення і 5 років заслання. До табору, (в якому вона перебуває й тепер) Оксану ПОПОВИЧ привезли на двох милицях. Пригадую, як начальниця жіночої зони капітан ЗУБКОВА погрожувала їй покаранням за те, що О. ПОПОВИЧ, інвалід 2-ої групи, на милицях, не 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
