Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОВА КВІТОК СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ Д р у ж и н і З усіх жіноцтву притаманних рис Є штрих, що вас природа — учить — мати, І йде він ще від культових беріз — Свій кожен крок квітками прикрашати. Суха з природи чоловіча стать, І я за всіх і сам за себе каюсь, Що ми про квіти вмієм забувать, Коли жінки про них не забувають. Для тебе кожна квітка це рубіж, Який надовго врізався у пам’ять, І ти не раз, десь, раптом затремтиш Від зустрічі із свідками-квітками. Спіткаєш айстру — згадуєш Явас, Уздриш ромен і бачиш Володимир, Каштан в цвіту нагадує про час, Коли були ми зовсім молодими. А як ти цвіт конвалій бережеш! Бо це ж вони, а ще і гладіолус З тобою йшли до невблаганних веж Почути мого серця ритм і голос. І тим, що в землю втоптуваний зріс, Неначе син опальної родини, Ти всім єством вподобала ірис, Або сказати просто — півник синій. Він дорогий цей півник і мені, За те, що видерся на шпиль Голгофи, Що всі тортури витерпів страшні, Які наслав на нього Мефістофель. Квітками прикрашати кожен крок, — Який контраст казарменому блиску! І, може, саме через брак квіток Я шлю тобі своїх поезій низку! Володимир 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
