Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОВА КВІТОК СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ Д р у ж и н і З усіх жіноцтву притаманних рис Є штрих, що вас природа — учить — мати, І йде він ще від культових беріз — Свій кожен крок квітками прикрашати. Суха з природи чоловіча стать, І я за всіх і сам за себе каюсь, Що ми про квіти вмієм забувать, Коли жінки про них не забувають. Для тебе кожна квітка це рубіж, Який надовго врізався у пам’ять, І ти не раз, десь, раптом затремтиш Від зустрічі із свідками-квітками. Спіткаєш айстру — згадуєш Явас, Уздриш ромен і бачиш Володимир, Каштан в цвіту нагадує про час, Коли були ми зовсім молодими. А як ти цвіт конвалій бережеш! Бо це ж вони, а ще і гладіолус З тобою йшли до невблаганних веж Почути мого серця ритм і голос. І тим, що в землю втоптуваний зріс, Неначе син опальної родини, Ти всім єством вподобала ірис, Або сказати просто — півник синій. Він дорогий цей півник і мені, За те, що видерся на шпиль Голгофи, Що всі тортури витерпів страшні, Які наслав на нього Мефістофель. Квітками прикрашати кожен крок, — Який контраст казарменому блиску! І, може, саме через брак квіток Я шлю тобі своїх поезій низку! Володимир 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
