Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Рис. Ярко Козак. Копьор Гануся Р о го ж а Але цього ніколи не буде! Ми, українці на чужині, бережемо українську мову й не дамо їй загинути! — Андрійку, розкажи мені про ваше життя. Чи правда, що ви в Америці маєте всього багато- пребагато і ще трохи? Що ви щодня їсте м’ясо й цукерки? — Правда. А ви? — А ми тілько на свято. А скільки вас живе в одній кімнаті? — В одній кімнаті? Такого в нас не буває. У нас своя хата, і кожний має свою кімнату, а крім того, є в нас спільна вітальня, кухня, їдальня й дві умивальні. — Аж дві? А в нас нема ні одної... Невже ж і в тебе своя окрема кімната? — Так. Із ліжком, шафою, письмовим столом і полицями. — Що тут за розмови? Що ти йому брешеш? — загримів раптом той самий грізний голос. Пикатий солдат боляче схопив Андрійка за вухо. — Я не брешу! — крикнув Андрійко. Я тільки розказую йому, як ми в Америці живемо. — Не треба нам таких розмов! Це — контр-революція! Це напад на совєтську державу! — Це ви на мене нападаєте, а не я на вас. І взагалі, як ви смієте в Україні говорити до мене, українця, по-російськи? — Ах ти, хахол! — заревів солдат. — Якби ти був дорослий, я б тебе одразу запроторив на Сибір. А через те, що ти ще не доріс, я тебе вижену закордон! І він брутально вхопив Андрійка за комір і виштовхнув за браму. Михайлик жалібно дивився на все це й плакав. Андрійко широко розплющив очі й придивився до свого малюнка. Золота брама стояла зачинена й мовчазна. Хто зна, що діялось по той бік... Але над брамою ще чорнів ганебний напис ”СССР”. Андрійко взяв білу фарбу, покрив нею той чорний напис, а тоді наново, золотими літерами, вивів: УКРАЇНА: В кімнату увійшов тато. — А, малюєш? Це добре. Старайся, з тебе може вийде добрий маляр. — Тату, а чому Україну називають СССР? — Це по-російськи скорочено ’’Совєтський союз”. Цю назву вживають, щоб українці забули свою державу й свою мову, щоб вони не домагались незалежности. Але цього ніколи не станеться. — Ніколи! Я домагатимусь незалеж ности України! Я — і ми всі! — Так, це завдання твоє і всіх укра їнськи х дітей.Я кщ о ви тут, поза Україною, виростете добрим и україням и, з вас будуть брати приклад діти України. І тоді ми всі досягнем о того, що на держ авній брамі наш ої вітчизни буде гасло УКРАЇНА. НАШ Е ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
