Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Рис. Ярко Козак. Копьор Гануся Р о го ж а Але цього ніколи не буде! Ми, українці на чужині, бережемо українську мову й не дамо їй загинути! — Андрійку, розкажи мені про ваше життя. Чи правда, що ви в Америці маєте всього багато- пребагато і ще трохи? Що ви щодня їсте м’ясо й цукерки? — Правда. А ви? — А ми тілько на свято. А скільки вас живе в одній кімнаті? — В одній кімнаті? Такого в нас не буває. У нас своя хата, і кожний має свою кімнату, а крім того, є в нас спільна вітальня, кухня, їдальня й дві умивальні. — Аж дві? А в нас нема ні одної... Невже ж і в тебе своя окрема кімната? — Так. Із ліжком, шафою, письмовим столом і полицями. — Що тут за розмови? Що ти йому брешеш? — загримів раптом той самий грізний голос. Пикатий солдат боляче схопив Андрійка за вухо. — Я не брешу! — крикнув Андрійко. Я тільки розказую йому, як ми в Америці живемо. — Не треба нам таких розмов! Це — контр-революція! Це напад на совєтську державу! — Це ви на мене нападаєте, а не я на вас. І взагалі, як ви смієте в Україні говорити до мене, українця, по-російськи? — Ах ти, хахол! — заревів солдат. — Якби ти був дорослий, я б тебе одразу запроторив на Сибір. А через те, що ти ще не доріс, я тебе вижену закордон! І він брутально вхопив Андрійка за комір і виштовхнув за браму. Михайлик жалібно дивився на все це й плакав. Андрійко широко розплющив очі й придивився до свого малюнка. Золота брама стояла зачинена й мовчазна. Хто зна, що діялось по той бік... Але над брамою ще чорнів ганебний напис ”СССР”. Андрійко взяв білу фарбу, покрив нею той чорний напис, а тоді наново, золотими літерами, вивів: УКРАЇНА: В кімнату увійшов тато. — А, малюєш? Це добре. Старайся, з тебе може вийде добрий маляр. — Тату, а чому Україну називають СССР? — Це по-російськи скорочено ’’Совєтський союз”. Цю назву вживають, щоб українці забули свою державу й свою мову, щоб вони не домагались незалежности. Але цього ніколи не станеться. — Ніколи! Я домагатимусь незалеж ности України! Я — і ми всі! — Так, це завдання твоє і всіх укра їнськи х дітей.Я кщ о ви тут, поза Україною, виростете добрим и україням и, з вас будуть брати приклад діти України. І тоді ми всі досягнем о того, що на держ авній брамі наш ої вітчизни буде гасло УКРАЇНА. НАШ Е ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1980 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
