Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДИТЯЧА ГРА І ЗАБАВКИ Часто ми чуємо таке тверджен ня батьк і в і сторонніх дорослих людей: „Воно ще маленьке, нехай бавиться, розважається". Дума ють, що дитина „так собі" прово дить час без мети й насл і дк і в для себе, й раді, що не заважає їм. А гра — дуже важливий чинник са монавчання дитини, гра сприяє розвиткові чуття, розуму, волі ма ленької людської істоти. Граю чись, дитина набирає досвіду, пі знає різні речі й їх властивості. Один із найвидатніших педагогів українець Ушинський писав, що в перші сім років свого життя ди тина набуває більше уявлень та знань про своє оточення, ніж за все наступне своє життя. Те, що лягає в душу її в ці роки, лягає міцними підвалинами її майбут ніх знань. А якже й коли може досягнути цього маленька дитина? Переваж но в часі гри. Психологи розрізняють три гру пи дитячих ігор. Перша — це гри й забави на закріплення зовнішн і х вражень. „Дитині необхідно сотні разів бачити одну й ту ж річ, чути повторно ті ж звуки, безперервно відчувати зовнішній світ, сприйма ти й пізнавати його всіма п’ятьма змислами, щоб зовнішні явища пе ренести до свого ума й затримати їх там назавжди", — говорить проф. Ів. Гончаренко. До другої групи належать ті гри, за допомогою яких дитина впевнюється, що вона сама може щось зробити, скажімо, кинути м’яч, перелити воду, чи пересипа ти пісок з однієї посудини в дру гу, пересунути стільці, порвати па пір тощо. В цей час дитина най більше ще „збиточна", але вона такими засобами розвиває свою самостійність, незалежність — підвалини характеру. Третя група — гри, в яких ди тина щось комбінує, досліджує, проявляє свою кмітливість, твор чу фантазію, скупчує свою увагу, напружує волю. Дитина вже від трьох років, ба влячись, ставить перед собою я- кесь завдання — „проектує", осо бливо, коли хоче щось побудува ти: хатку, місток, фарму (як вона їх раніше бачила). Таке проектне мислення сприяє розвиткові па- м’яти й волі, а сам процес такої гри призвичаює дитину до фізич них і психічних зусиль, що будуть такі конечні в майбутньому — в праці людини. Дитяча гра переходить кілька ступенів. Перший — це час гри своїми забавками одинцем. У цей час дитина любить бавитися сама, вона ще не вміє бавитись із одно літками, часто свариться з ними: їй шкода, що її забавками бавить ся хтось інший і не так, як вона хотіла б. Не треба боятися, що при такому способі дитина набуде підвалин егоїзму. Вона не встигне розвинути його, бо цей ступінь тягнеться недовго, а має свої ко ристі. Дитина, бавлячись само стійно, розвиває свої особисті здібності: уяву, навички комбіну вати — будувати, вміння добувати до того матеріял, робити все без допомоги. Але одна дитина раніше, друга пізніше починає цікавитись, чим і як бавиться інша дитина, підсві домо хоче порівняти свій „досвід", хоче бавитися з кимсь. Це вже другий ступінь гри — дитина по требує товариства. Нелегко їй да ється такий перехід: вона ще не вміє погодити свої зацікавлення з зацікавленнями інших. Тому не слід відразу пускати дитину в ве лике товариство — вона там роз губиться, а охоче буде бавитися вдвох-утрьох. З часом дітей захоплять рухли ві гри й їх треба спрямувати на повітря. Гри ці поступово усклад нюються: від м’ячика й їзди на „конячці" з патичка (хоч наші діти тут майже не знають цієї гри), до складніших, де вже кожен з учас ників має своє завдання, або вико нує свою ролю при наслідуванні рухів різних тварин, птахів, твор чих інсценізацій казок, віршиків тощо. Наші діти тут люблять від творювати різні сценки з телевізій них фільмів — бійки, безконечне стріляння з пістолів. Це треба ка тегорично заборонити дітям, а батькам заборонити купувати пі столі. Така гра згубна для дітей: розвиває в них жорстокість, без душність і закладає міцні підва лини злочинности на майбутнє. Поза цим, усі гри за певними правилами й творчі гри в гурті дуже важливі для розвитку чуття взаємодії й взаємопошани в гро маді. Дитина ще тут має можли вість порівняти свої сили* свою кмітливість з іншими, вона прагне не відставати від інших, а бути ще ліпшою. В той же час вона відчу ває необхідність розуміння інших і потребу узгіднювати свої дії зо всіма учасниками гри. Цей ступінь триває до 8— 10 ро ків, а то й довше, забирає й ча стину шкільного часу. Тут уже відбувається перехід до третього ступеня, що відзнача ється не тільки складнішими фор мами гри, а й спрямованістю на фізичний розвиток — спортові гри з певними правилами — та на ви роблення дисципліни гуртка й за цікавлення досягненнями всього гуртка. На всіх ступенях гри треба дати дітям можливість самостійного ді яння, але зовсім лишити без впли ву дорослих неможливо. Особли вої уваги потребують малята в ча сі гри на першому ступені її. Є родини, де діти бавляться зо всім самі, — батьки не дивляться за ними. Часто такі діти не можуть перебороти труднощів із тим чи іншим своїм власним завданням, лишають таку гру, беруться за ін шу — розпилюють свою увагу і, нарешті, перестають бавитись зо всім, нервуються, не знають, за що взятися. Інші батьки, навпаки, втруча ються весь час у гру дитини: по казують, як треба гратися, дають певні завдання й самі раніше ди тини виконують його. —■ Ти не так будуєш, давай я збудую! -—- Ти не добре малюєш, давай я намалюю! Дитині лишається дивитися, як роблять батьки, сліпо наслідувати їх. Вона сама не думає, не бореть НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1960 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
