Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
переїзду до Вінниці з тим, щоб там не починати праці, а бути на поготові до дальшого виїзду. На шим місцем призначення був Київ, де ми мали розташуватись негайно по його здобутті нашими війська ми, у склад яких входив наш І. Корпус. Обоз наш рушив із Бару і при був до Вінниці, де ми довший час стояли безчинно на Садках, перед місті цієї гарної столиці Поділля, положеної над рікою Богом. Цей час вичікування дальшого походу при добрих вістках, що доходили, був для нас справжнім відпочин ком по перебутих трудах, часом веселого дозвілля. Та не надовго! Радісний наш настрій розвіявся вже 1-го чи 2-го вересня, коли на спіла вістка, що наші війська му- сіли покинути столицю під натис ком армії ген. Бредова. І так не сповнилась моя мрія й не дове лось мені ніколи бачити нашого Золотоверхого . .. Полева лічниця му сіла зостатись на місці постою, в Садках і очіку вати дальшого приказу Корпусної Команди. А тут пошесть висипно го тифу почала прибирати в вій ську щораз більші розміри. Десь біля 15. вересня доручено Поле- вій Лічниці ч. 1 розташуватись в обширних будинках Лікарні Умово Хворих, положеної за містом, близько згаданих Садків. Частина Лікарні була зайнята умово хво рими, що їх обслуговували міс цеві лікарі-психіятри. Будинки лі карні були розложені на велетен ському просторі, окруженому пар ком, що його прорізували довгі алеї. Ці височезні старі тополі на водили мені сум на душу. Лікарня була гарно влаштована, мала центральне огрівання та мо гла своїм розміщенням кімнат да ти пристановище сотням хворих. Влаштування приміщення для на ших хворих зайняло кілька днів. Поділено його на відділ хірургіч ний, внутрішній та інфекційний, з поділом для окремі роди недуг, ла бораторією й аптикою. Для пере ведення дезинфекції працювали два пересувні дезинфекційні апа рати, що їх ми з таким трудом перевезли з Галичини тими пога ними дорогами. Прання білля й магазини білля мали для нас осо бливе значення тому, що внаслі док сухої дезинфекції матеріял нищився і білля завжди недоста- вало. Аптика була початково до волі добре забезпечена, бо лікар ня мала рівночасно під опікою Са нітарний Склад цілого І. Корпусу УГА. Можна сказати, що наша По лева Лічниця ч. 1 була у складі цілої армії УГА найкраще виві- нована. В незвичайно швидкому темпі впродовж місяців вересня й жовт ня ліжка нашої лічниці заповни лись до повного числа 500, голов но хворими на висипний тиф, зво ротний тиф, червінку й еспанку. Цю кількість хворих обслуговува ли -—- командант, 3 лікарі, 4 меди ки при допомозі 6 сестер і недо- статної кількосте санітарів. В ко роткому часі це число поповни лось ще 4 сестрами, але висипний тиф почав збирати свої жертви і серед того, нечисленного персо налу. Із десяти сестер усі перехво ріли тифом, а чотири з них по мерло. На кожного з лікарів, сес тер і санітарів припадала надмір на праця, яка доводила до край нього виснаження сил і нервів. Мене приділено до праці на ін фекційному відділі до хворих на червінку. На мене припадало при близно 20-30 хворих, але праця на цьому відділі була особливо прикра тому, що хворих треба бу ло кілька разів на день умивати й підстелювати. Стан їх бував дуже важкий. Через страту води в орга нізмі вони були крайнє обезсилені і смертність була значна. Лікарі боролись із нею приміненням під шкірної інфузії з фізіологічного розтвору соли. Та цього розтвору все було замало, бо аптека могла приготовляти тільки 30 л. резтвору денно, а до подавання служив нам тільки один одинокий апарат. Інфузії переводили ми тільки вно чі, бо в день не ставало на те ча су. Нічні дижури відбувала я що четверту ніч, а по дижурі не ма ла спочинку, бо чекала мене ціло денна праця на відділі. Під час ніч ного дижуру треба було мені об слуговувати інші інфекційні від діли, а також прийняття хворих. Вони приходили нераз партіями по 20-30 і ще не відвошивлені, через брак місця, чекали черги на ко ридорах, на соломі. Лікареві, при допомозі сестри припадав обовя- зок ствердити в них недугу, при значити до дезинфекції і спряму вати на відповідний відділ. Там була найбільша небезпека інфек ції, бо по такому дижурі прихо- дилось сестрі визбирувати воші у власному біллю. З часів моєї праці у полевій лічниці не можу забута деяких мо ментів. Були там дві малі кімнати, до яких відокремлювали хворих, що були в безнадійному стані. Звідтіля вибирано трупи з висна женим тілом та загостреними чер- тами лиця покриті саджею, бо в тих кімнатах одиноким світлом був каганець, що коптів немило сердно. Також вбились мені у па м’ять катастрофальні дні, коли зи мою через мороз позамерзали во допроводи. Воду треба було до возити бочками з віддалі 2-ох км. і це дуже утруднило нам удер жання чистоти. Через велику смертність не мо жна було ховати трупів, бо ко пання могил у замерзлій землі бу ло дуже утруднене. Тому створе но при лічниці окремий відділ, що займався копанням братських мо гил на віддаленому католицькому цвинтарі у Вінниці. У листопаді кількість хворих у нашій полевій лічниці збільши лась до 700, а в грудні разом Із видужанцями дійшла майже до чи сла 1,200. Зрозуміло, що вже лі ків не ставало, а рук до праці у- бувало через хворобу й випадки смерти самого персоналу. Був о- дин час, коли одному лікареві й одному медикові прийшлось об слуговувати кількасот хворих. Зрозуміло, що недостача ліків І медичного персоналу спричинили недостачу догляду над хворими і тим самим збільшену смертність. У таких обставинах у половині грудня 1919 постиг мене зворот ний тиф, якого я набралась мабуть у часі згаданих нічних дижурів. Тим разом недуга мала виїмково важкий характер. Перервалась тільки завдяки приміненні, дово лі пізно і то з ризиком дожильної ін’єкції сальварзану, за який так трудно було в тих виїмкових ча сах. Мій тяжкий хворобовий стан припав саме на час перелому, що його переживали війська УГА. Більша частина їх, знеможена ти фом, знайшлася в полоні „чотиро- НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1960 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
