Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДИТЯЧА ГРА І ЗАБАВКИ Часто ми чуємо таке тверджен ня батьк і в і сторонніх дорослих людей: „Воно ще маленьке, нехай бавиться, розважається". Дума ють, що дитина „так собі" прово дить час без мети й насл і дк і в для себе, й раді, що не заважає їм. А гра — дуже важливий чинник са монавчання дитини, гра сприяє розвиткові чуття, розуму, волі ма ленької людської істоти. Граю чись, дитина набирає досвіду, пі знає різні речі й їх властивості. Один із найвидатніших педагогів українець Ушинський писав, що в перші сім років свого життя ди тина набуває більше уявлень та знань про своє оточення, ніж за все наступне своє життя. Те, що лягає в душу її в ці роки, лягає міцними підвалинами її майбут ніх знань. А якже й коли може досягнути цього маленька дитина? Переваж но в часі гри. Психологи розрізняють три гру пи дитячих ігор. Перша — це гри й забави на закріплення зовнішн і х вражень. „Дитині необхідно сотні разів бачити одну й ту ж річ, чути повторно ті ж звуки, безперервно відчувати зовнішній світ, сприйма ти й пізнавати його всіма п’ятьма змислами, щоб зовнішні явища пе ренести до свого ума й затримати їх там назавжди", — говорить проф. Ів. Гончаренко. До другої групи належать ті гри, за допомогою яких дитина впевнюється, що вона сама може щось зробити, скажімо, кинути м’яч, перелити воду, чи пересипа ти пісок з однієї посудини в дру гу, пересунути стільці, порвати па пір тощо. В цей час дитина най більше ще „збиточна", але вона такими засобами розвиває свою самостійність, незалежність — підвалини характеру. Третя група — гри, в яких ди тина щось комбінує, досліджує, проявляє свою кмітливість, твор чу фантазію, скупчує свою увагу, напружує волю. Дитина вже від трьох років, ба влячись, ставить перед собою я- кесь завдання — „проектує", осо бливо, коли хоче щось побудува ти: хатку, місток, фарму (як вона їх раніше бачила). Таке проектне мислення сприяє розвиткові па- м’яти й волі, а сам процес такої гри призвичаює дитину до фізич них і психічних зусиль, що будуть такі конечні в майбутньому — в праці людини. Дитяча гра переходить кілька ступенів. Перший — це час гри своїми забавками одинцем. У цей час дитина любить бавитися сама, вона ще не вміє бавитись із одно літками, часто свариться з ними: їй шкода, що її забавками бавить ся хтось інший і не так, як вона хотіла б. Не треба боятися, що при такому способі дитина набуде підвалин егоїзму. Вона не встигне розвинути його, бо цей ступінь тягнеться недовго, а має свої ко ристі. Дитина, бавлячись само стійно, розвиває свої особисті здібності: уяву, навички комбіну вати — будувати, вміння добувати до того матеріял, робити все без допомоги. Але одна дитина раніше, друга пізніше починає цікавитись, чим і як бавиться інша дитина, підсві домо хоче порівняти свій „досвід", хоче бавитися з кимсь. Це вже другий ступінь гри — дитина по требує товариства. Нелегко їй да ється такий перехід: вона ще не вміє погодити свої зацікавлення з зацікавленнями інших. Тому не слід відразу пускати дитину в ве лике товариство — вона там роз губиться, а охоче буде бавитися вдвох-утрьох. З часом дітей захоплять рухли ві гри й їх треба спрямувати на повітря. Гри ці поступово усклад нюються: від м’ячика й їзди на „конячці" з патичка (хоч наші діти тут майже не знають цієї гри), до складніших, де вже кожен з учас ників має своє завдання, або вико нує свою ролю при наслідуванні рухів різних тварин, птахів, твор чих інсценізацій казок, віршиків тощо. Наші діти тут люблять від творювати різні сценки з телевізій них фільмів — бійки, безконечне стріляння з пістолів. Це треба ка тегорично заборонити дітям, а батькам заборонити купувати пі столі. Така гра згубна для дітей: розвиває в них жорстокість, без душність і закладає міцні підва лини злочинности на майбутнє. Поза цим, усі гри за певними правилами й творчі гри в гурті дуже важливі для розвитку чуття взаємодії й взаємопошани в гро маді. Дитина ще тут має можли вість порівняти свої сили* свою кмітливість з іншими, вона прагне не відставати від інших, а бути ще ліпшою. В той же час вона відчу ває необхідність розуміння інших і потребу узгіднювати свої дії зо всіма учасниками гри. Цей ступінь триває до 8— 10 ро ків, а то й довше, забирає й ча стину шкільного часу. Тут уже відбувається перехід до третього ступеня, що відзнача ється не тільки складнішими фор мами гри, а й спрямованістю на фізичний розвиток — спортові гри з певними правилами — та на ви роблення дисципліни гуртка й за цікавлення досягненнями всього гуртка. На всіх ступенях гри треба дати дітям можливість самостійного ді яння, але зовсім лишити без впли ву дорослих неможливо. Особли вої уваги потребують малята в ча сі гри на першому ступені її. Є родини, де діти бавляться зо всім самі, — батьки не дивляться за ними. Часто такі діти не можуть перебороти труднощів із тим чи іншим своїм власним завданням, лишають таку гру, беруться за ін шу — розпилюють свою увагу і, нарешті, перестають бавитись зо всім, нервуються, не знають, за що взятися. Інші батьки, навпаки, втруча ються весь час у гру дитини: по казують, як треба гратися, дають певні завдання й самі раніше ди тини виконують його. —■ Ти не так будуєш, давай я збудую! -—- Ти не добре малюєш, давай я намалюю! Дитині лишається дивитися, як роблять батьки, сліпо наслідувати їх. Вона сама не думає, не бореть НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1960 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
