Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЖІНОЧЕ СОЛЬО (Докінчення зі ст. 10) після полудня писала. А що мала м’яке серце до служниць, то майже всю роботу робила сама. Та чи пошкодило ,,Царівні", що ви пурхнула вона з якогось полив’я ного глечика? До речі — служниці... Цікаво, чи й їм було так на душі, як мені тепер, немов би помивши кожну тарілку я наближала земну орбіту на один ступінь ближче до пра вильного напрямку?... Тільки ж тоді гріли воду в мі дяному казанку на печі, а посуд мили в цинковому шаплику. Його ставили на стільці і він міг був втратити рівновагу. Тому мені, що могла тоді заглянути в шаплик тільки зіп’явшися на пальці, треба було обходити його якнайдальши ми дорогами. Так присудила мама за пану вання Гані Першої. Бо було їх у нас чотири, одна за одною. Та тільки Перша мала високо розви нену техніку годування мене к а шею. Казала: ■— Летить ворона, летить . . . ■—- і повна ложка каші закінчувала свій лет у моєму ро ті. Я му сіла їсти і при тому диву валася, як це козаки, згідно опи сів Чайковського, живилися зд е більшого кашею. Цього ж їм ні хто не накидав, бо Гані на Січ і так не пустили б! Після роду Гань прийшли Ма рині. Сусідська дівчинка заявила, після довгої призадуми: ■— Аж тепер розумію: ваша Кася нази вається Мариня! Перша Мариня носила вишива ний чіпчик, бо ,дівча з Маслосо- ю зу “ було тоді ознакою нашої самобутности. А брат Марині пра цював у сільській молочарні. Ко ли передавав їй листи через справника з кооперативи, малю вав на них марку із Хмельниць ким та печатку ,,Українська Пош та". Не знаю лиш, як болюче від чувала це польська пошта. Марині я вже часом помагала витирати тарілки після обіду. При тому вона розказувала, як немов лям залишалася сама дома на цілі дні, коли мати-вдова йшла жати за сніп. Я переживала глибоко те, що стирки були конопляні і „к у сали" руки, а про Маринине горе розказав уже Шевченко. Тоді, ко ли Мариня стояла жива перед мо їми очима! Та все покінчилося щасливо: Мариня дістала сторожівку і од ружилася із чесним, теж селян ським хлопцем, що був майстер на всі руки, і покінчивши за боль- шевиків курси для сторожів, ка зав про себе: . . . — Бо ми, се редній клас . . . Мариня Остання була найори- гінальніша з усіх. Якби служила у Фльобера, був би він списав із неї своє „Просте серце“. Хоч то ді може й була б вона інша. Але в своїх Підберізцях, коли впро довж історії України не народила ся б, була б така сама. Якби була Бондарівною, не вона пішла б „у сирій землі гнити“, а пан Каньов- ський. Бо до окупаційних властей мала свій окремій підхід: ще не подзвонив у двері німецький стар шина, що його нам впхали силою на кватиру, коли на порозі виро стала Мариня. Гляділа на нього згори, бо була, як тополя у пісні. І починала тоном Одарки із „ З а порожця" : — А знов — єсь наніс болота з вулиці? Та деж би я тебе з тим васером на чоботах пустила до хати! Щ оби-сь мені підлогу по- смарував? І не впускала, поки не витер чо біт. Бо якби навіть вдалося йому проховзнутися непомітно, Мари ня витягала за рукав з кімнати і вела на витирачку. Переможець Лінії Мажіно витирав чоботи до суха. Але їй я вже не помагала мити посуди. Бо ніколи було. Я вже но сила підпільні видання у грецькій граматиці та намисто по п’ятнад цять золотих разок. А Мариня ку пувала таке ж саме на Краків ському по два. Та відносини поміж нами були таки дружні і Мариня старалася мені про віск для Андріївської во рожби. В ї ї селі можна було ще дістати, а в місті ні. Віск, підгрітий на газовій плитці, „вистрілив" на цілу кухонну стіну, але врешті та ки застиг на воді у два човники, що плили кожний в іншому на прямі. І ось одним вже заплила, але й другий було зовсім виразно видно! Мариня була добра, як земля і жила за прадавніми законамц зем лі. Коли тиф ї ї не минув л в ліч- ниці обтяли їй коси, пережила це в повному розуміння народньої символіки. І неможливо було нічо го їй вияснити. Я й не вияснювала. Я мовчки поклонялася глибині хлібороб ського етосу. Мариня залишилася у Львові, вся в сльозах. Але коли мої скром ні зідхання, кожний раз, як лиш беруся мити посуд, мають якуне- будь силу, то найшла вона собі вірну дружину, чи не упівця мо же?... (Докінчення б у д е ) Літературний Конкурс СФУЖО З ініціятиви й фундації президента м. Дітройту Марусі Бек ство рено при СФУЖО літературну нагороду для жінок-письменниць. У ви конанні цієї постанови проголошуємо оцим ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС 1961 Р. Предметом конкурсу є: оповідання або повість для молоді юнаць кого віку з довільною тематикою з нашого сучасного або минулого. На нагороду призначено 200 дол. а саме по 100 дол. за два рівно- рядні літературні твори. Учасниками конкурсу можуть бути жінки-письменниці або всі, що хотіли б ними бути. Терміном закінчення конкурсу є 31. березня 1961 р. Надіслані твори розгляне Мистецьке Жюрі у складі: Катерина Ан тонович, Ольга Войценко і д-р Ярослав Рудницький. Конкурсові твори слід надсилати в трьох примірниках під псевдо німом, подаючи справжнє прізвище автора в окремій запечатаній коверті на адресу „Жін. Світу“ у Вінніпегу, з допискою: для Комітету Літера турної Нагороди. W om an’s W orld, P . О. B ox 791, W inn ip eg, Man., Canada. КОМІТЕТ ЛІТЕРАТУРНОЇ НАГОРОДИ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
