Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Розвага у Воркуті Коли мене спитали про те, як ми проводили вільний час у Предшахтній, пригадались мені нечисленні хвилини радощів і дозвілля. Скупо вимірені, проте сяють у памяті милою згадкою. Бо в них розвязувались пута, наложе ні примусом і неволею і на мить по казувалось справжнє обличчя гнобле ної людини. Найрадше згадую хвилини дозвілля, переведені з українками-вязнями. Найсвобідніше почувались ми на „ба зі". Там українки, чекаючи на поїзд, що ми мали вивантажувати, вишивали, а ми плели на дротах, нераз і під час нічної зміни. Дехто укладався на міш ках спати, а там знов групка співала. А ми, що любили ручні роботи, сідали вкупі й балакали. Що ми нераз пере творили за кілька годин! Правда, по тім треба було звиватись при праці. Бо нас не пустили додому, поки ваго ни не були порожні. Знаряддя до вишивання треба було з трудом добувати. Ігла була вели кою цінністю, також дроти до плетен ня. Одна в одної позичала. Тому всякі відламки дроту пильно зберігались, бо з них можна було різне виконати. Ви шнівку чи плетіння ми залишали у сховку на „базі44, бо йнакше нам бу ли б це на „вахті" відобрали. Аж як усе було готове, можна було заризи- кувати перенести це до бараку. Але в нас були й інші хвилини роз ваги. У Предшахтній, як і в інших ла- герах, був начальник КВЧ (культур- но-воспітательная часть), що мав ор ганізувати перевиховання вязня. Це діялось при помочі фільмів і теа тральних вистав. Такі події вязні ду же любили. Двічі на місяць прислуго вувала нам безплатна фільмова ви става й окрім того йшли фільми що тижня й за них треба було платити 2 рублі вступу. Звісно, це почалось аж тоді, коли нам стали виплачувати зар плату. Правда, в тих фільмах усе була слідна тенденція, але нам вона не бу ла страшна. Театральна трупа складалась із вяз- нів. Кілька осіб було звільнених від роботи, як головна режисерка Маєв- ськая, що колись була акторкою Ве ликого Театру у Москві. Також дири- ґентка хору чи оркестри. Але всі інші театральниці ходили на проби по пра ці й навіть не знаю, де в них бралась сила. Наша культбриґада була досить велика. Українки були головно в тан ковій групі. Чи їх більше тягнуло до танку, як до гри, чи може не бажали вони виступати в московських пєсах, не знаю. Бо в більшості вистави йшли московською мовою. Розказували мені наші „акторки", яка в культбриґаді йшла боротьба за репертуар. Вязні предкладали спис творів, що їх хотіли ставити. На це мусів дати свою згоду не тільки на чальник КВЧ, але й начальник лагера, а вкінці „второй атдєл44. Вони скрес лювали різні твори, а вимагали, щоб ставлено більше новітніх, комуністич- їіих . Актори опирались, кажучи, що вязні вимагають клясичного реперту ару. І так нераз заходи розбивались. Щоб вийти з ситуації, культбриґада підготовляла вечір співу й танку, щоб вязні мали розвагу. 1 дальше добива лась дозволу на давні пєси. Час від часу ставили також україн ські речі. О, тоді мої товаришки-укра- їнки звивались! Треба було роздобу ти українські строї й тоді кожна ви шукувала щось у своєму вузлику, що могло б пригодитись... Взагалі перед виставою табор нагадував муравлище. Кожна десь бігла, щось несла, щось шила, щось ліпила... Пізніш, коли ми вже заробляли гроші, тоді у складчи ну купували якийсь матеріял і разом шили костюми. Вистава йшла кілька разів, щоб усі вязні могли її побачити. З українських вистав памятаю „Без вини винуватий14, „Камінний Господар" і уривок із На талки Полтавки. Всі ролі грали жінки- вязні, бо в перших роках чоловіків на проби не допускали. Може й не було воно досконале, але ми були вдячні нашим „акторкам" за те, що вони ста рались, що хотіли нам р&зяснити наше життя. Нераз і гуртом відробляли зз них норму, щоб вони не втратили сво го пайку, коли часом не вийшли на роботу. А потім їм ми підноси ли на сцену китицю зі штучних квіток, яку самі зробили. Пізніш замовляли для них у буфеті якесь солодке печи во, коли вже розпоряджали грішми. Після штрайку у Воркуті полегшала також робота культ, освітньої брига ди. До вистав притягали акторів із су сідніх шахт. Окрім того створили ве лику культбриґаду з 80 люда з най кращих сил Воркути, де був хор і тан кова група. Проби відбувались у З шахті і наші „акторки" діставали пе репустку, щоб у них взяти участь. Оця культбриґада об'їжджала всі табсри. Але й наша культбриґада могла ви ступати у сусідніх шахтах. Розказува ли мені учасниці, як вперше приїхали двома вантажними автами до І. шах ти. їх провадив спеціяльний конвой, заповівши, що не сміє бути ніяких розмов. Коли наші жінки виходили з авта, вязні-мужчини створили шпалір. Там, де вони проходили, вязні з поша ною скидали шапки. Це так зворушу вало наших, що багато їх заплакало. Вистава таїк дуже подобалась, що гля дачі закидали жінок подарунками. Що хто мав найкращого, те кидав на сце ну. Наші „акторки44 через те не вмісти лись на авта і конвой з бурчанням му сів постарати третє, яке 1. шахта радо доставила. До нас теж приїздили театральні групи. Шоста шахта дала в нас ви ставу, 43 лагер вислав до нас орке стру і хор. Тому, що вони виступали тільки двічі й не всі могли вміститись у залі, то деякі молодші влізли вік ном. 1 ми так само багато обдарували чоловіків, як вони нас. Я бачила, як українки десь пови до бували вишивані сорочки й хусточки. Я могла пожерт вувати тільки пару скарпиток, що їх виплела на „базі44, але радо їх подару вала. Оці вечорі вносили різноманітність у наше сіре життя. І хоч вони кошту вали нам нераз дорого, бо треба було відробляти втрачений час і своїми си лами ставити декорації й костюми, проте всі це робили гуртом І дуже ра до. Щоб бодай на один вечір забути жахливу дійсність. В а л л і Ш л і с Переклад із німецького ОСОБИСТЕ З приводу великої втрати, що її зазнала членка Гол. Управи СУА п-йі Анастазія Вокер через смерть матері, складає щирий вираз співчуття ГОЛОВНА УПРАВА СУА СПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИ У дописі „Ювілейний Зїзд Україн ського Золотого Хреста44 в ч. 9 подало помилково, що привіт від Ссюзу Укра їнок Америки зложила п-иі Анастазія Вокер, тоді коли цей привіт зложила містоголова СУА п-ні Павлина Будзол. За недогляд перепрошуємо.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
