Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Гість з Метрополії У Гени Зарицькоі Пан Підскробач, користаючи з відпустки, пустився в дале кий рейд, ген — аж за Бофало, під саму Канаду, де сиділа на фармі його сестра і „райзува- ла“ цибулю. Розуміється — в такій, за битій дошками провінції, по ява гостя з Метрополії викли кала сенсацію. А ще коли той гість -припер „Олдсмобілем" 1956! А ще коли той гість — один з відомих українських бизнесменів, що його прізви ще красується в рідній пресі майже так часто, як імена най визначніших погребників. Ввечері зійшлися всі „ци- бульники“ оглядати зблизька метрополітанця. А вже сестрін- ки та сестрінниці то, просто, пожирали його очима, просто ковтали кожне його слово про Ню Йорк — столицю світу, мі сто чудес. — Ох, вуйцю! — зідхала старша, Оля, що вчилася му зики. — Мрія мого життя, це бути хоч один раз у Метропо- литен Опері! — Е, — махнув рукою вуй- цьо, —■ нічого надзвичайного. Стоїть собі там старий закуре ний будинок, ніби камяниця „Просвіти* у Львові, тільки три поверхи вищий. То треба, прошу панства бачити ці уль- тра-модерні хмародери, напри клад —■ на 42-ій вулиці. Еррр- кондиція згори додолу! — Вуйцю, а ти був на Ем- паєр Стейт Білдінґ? — скрик нув з розіскреними очима ма лий Богданко. —■ Ні, не був... Не можу, зна єте, дивитись з великої висо ти, бо мені зараз голова кру титься. — А був ти у будинку Обєд- наних На«ці'й? Він, кажуть, у- весь зі шкла? — Та... стоїть там така ко робка з сірничків, але, насправ ді, нічого надзвичайного. Я завжди оминаю той будинок, бо'не хочу'припадково зустріти якого сов-єтчика. Якби так зу стрів — бігме, не ручаюсь за себе, заїхав би котрому в ухо! А з цього могли б виникнути різні міжнародні комплікації... — Вуйцю! — скрикнули ра зом діти, — розкажи нам щось ■про Статую Свободи! Чи вона справді стоїть на воді?.. Чи то правда, що в ній, в животику, є такий елевейтор, що підво зить людей аж до самого -рота? Чи то правда, що через її око видно цілий Ню Йорк? Виявилось, що дорогий вуй- цьо оглядав Статую Свободи лише здалеку, коли причалю вав до цеї обіцяної землі, то й то добре її не бачив, бо море залягав густий туман. Так само не оглядав ніколи Планетарії, ні Зоо-Парку, не був у театрі на Бродвею, ні в Радіо-Ситі. Правда — забрив раз, припад ково, до якогось музею, але вже не пригадує, чи це був На туральної Історії, чи котрий ін ший... іПамятає, натомість, що тоді був дуже гарячий день і черевики сильно його парили. — Біо то, прошу панства, — повчав метрополитанець лю дей з провінції, — як стоїться в бизнесі, то нема часу лазити по статуях, чи музеях, чи за глядати за малпами в Зоо-Пар- ку. Треба пильнувати того, з чого хліб їси! Та було одне місце в Ню Йорку, що його пан Підскро бач знав таки знаменито: го тель „Валдорф-Асторіям! В цьому готелі він і розпочав свою життєву карієру в харак тері „клінера". Він не мав, про сто, слів, щоб описати його красу та багатство. Господи, які там бенкети відбувалися! А які аристократичні гості при їздили! А які королівські „тип- си“ давали!... До півночі розповідав гість з Метрополії .про чуда-дива мі- ліонерського готелю, хвалив королівські „типси“. Сестрінки та сестрінниці слухали його з чемности, та ніяк не могли то го збагнути — чим готель ,,Валдорф-Асторіяц славніший від Статуї Свободи?.. Ікер До нашої славної співачки вибрала ся я вперше всупереч усій етикеті. За все домовлення послужила мені кар тонка з блокноту, на якій я зголосила свою несподівану візиту цього ж таки пополудня та ще й просила „обовяз- ково“ бути в хаті. Тільки, замість за ткнути цю картонку кудись між двері, я залишила її „мадмуазель44, якій така „візитівка“ не надто подобалася. Упоравшись з цим, я поїхала до дру гої нашої „слави*4 — малярки Іванки Винників. З нею я була домовлена, то му й чекав мене вже на столику з вся чиною юґурт зі смаженими полуни цями („лінія44 моя й її!). Ми хвильку поговорили про Матіса, який зацікавив мене не так способом малювання, як темою: він залюбки малював дівчат у вишиваних одягах. Іванка знає про цю мою слабість до Матісових виши вок і саме знайшла мені ще дві ре продукції його творів — „Румунська блюзка44 й рисунок „Дівчини в вінку44. — За те я тобі зреванжуюся! Одя гайся швиденько й поїдемо до Гени Зарицької! Ти ж хотіла з нею позна йомитися? — Давно хотіла познайомитися та не мала нагоди. Але так, не знаючи когось... — Ось і матимеш нагоду! А як же „не знаючи?44 Хіба ж тобі цього мало, що ви товаришки з львівських гімна зій, байдуже, що ти „василіянка44 а вона „упетянка44... — Та так, але чи вона собі бажає? — Це вже побачимо на місці! Шви денько скидай цей халат з цілим Се- зановим краєвидом і натягни щось „візитове44! Поспішися, бо з твого Буа Кольомб таки далеченько до Палє Ру- аяль. Іванці не треба було більше говори ти. Справді за три хвилини вона була готова до виходу а її висока, струнка елегантна постать робила добре вра ження. Та по дорозі, коли я призналася I- ванці, що їдемо ми обидві зовсім без запрошення, вона хотіла завернутися. Вкінці погодилась, щоб я ще подзво нила з Сен Лязар. Я здалася, а Іванчи- ні побоювання зразу ж зникли, коли в телефонній трубці, оксамитовий го лос Ґени ввічливо й весело проспівав: — Так, чекаю на тебе, а де ж ти те- дер? З Іванкою? Тою маляркою? Але ж дуже радо, приходіть обидві! Чекаю вас! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
