Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Ось і бачиш! Я ж казала тобі, що вона не образиться на брак церемоні- ялу й навпаки, може моя карточка пригадала їй львівські часи! — Ах, я пригадую собі її контраль тове сольо на Шевченківському гімна зійному концерті: „Молитися. А до того я не знаю Бога...“ Це був чи не перший її співацький успіх... — Але тепер вона меццосопрано й затикає за пояс усі європейські зірки. Бона незвичайно музикальна, а до то го ж дуже інтелігентна. Казав мені Вирста... — Хто це Вирста? — Скрипак-віртуоз, доктор музико- логії на Сорбоні та вчитель музики, та чи не одинокий український музич ний критик у Парижі. Він говорить кожного четверга у державному ра діо про скрипалів часів Баха... — Та ти мені про Баха, а мені ціка во про Гену... — Так ось д-р Вирста сказав, що її ангажують до найважчих партій і кон цертів, де вона співає речі, яких зви чайний співак не розкусить. Уяви собі, що гіпермодерний твір Гіндеміта з та кими місцями, які співає вся публіка в залі, пройшов щасливо, — за сло вами критики — якраз завдяки За- рицькій, бо славний італійський тенор, партнер Ґени, — не надто там попи сався! Та більше того! Композиція Альбана Берґа „Анзіхтскарте", яка 1912 відспівана й відограна вперше, — ганебно провалилася й якої ніколи не повторяли з-за браку відповідного ви конавця, — вставили недавно в про граму концерту тільки тому, що За- рицька піднялася відспівати її... — І що? Теж завалила? — Якраз навпаки! Так, як колись Соломія Крушельницька врятувала Пуччінієву „Богему", так Евгенія За- рицька реабілітувала „Анзіхтскарте"! Можеш уявити собі Берґову вдячність Гені! Так розмовляючи, доїхали ми ме тром до „Палє Руаяль", де Іванка не забула купити китички фіялок, які вже з кінцем зими появляються в паризь ких квітярок. Звідти ми швиденько перебігли попри Лювр до будинку ч. 5 на вул. Жана-Жака Русо, й підняли ся він дою на пятий поверх. „Мадму азель" запросила нас у вітальню. Ви гідні меблі, дискретне світло, форте- піян і Гена, така ж гарна чорнявка з голубими очима, якою вона чарувала нас зі сцени „Музичного Інституту" у Львові. Ось ми вже й розмістилися, хто де, й так у трійку — (так якось дивно: славна співачка, славна маляр ка і я, скромне „ґризіпюрко") — роз мовляли на різні теми, а радше пере скакували з одної на одну. Тільки де коли вдавалося мені кинути якесь за питання Гені — на Іванчину думку — дуже недискретне й неделікатне. — Якими мовами ти співаєш? Бо чула й читала, що маєш виступати в „Євгенії Онеґіні"... — Я співаю завжди в оригіналі! Крім італійської, англійської, німецької й французької, співаю всіми словянськи- ми, а оце тепер доводиться мені ви вчити мадярський текст для співання чардашу теж у оригіналі! — Чи завдяки цьому твоєму козирю пішли тобі на руку й награли теж у- країнські платівки, побіч інших? — Та це ж була моя умова! Я їм проспіваю які завгодно пісні, але зате вони мені награють мої пісні... — А тепер даруй за недискрецію — тут Іванка випила склянку води, яка непомітно, разом з кавою й тістечка ми, приїхала на столику з коліщатка ми, — чи ти дістаєш високі гонорарі? — Я завжди беру високі гонорарі, зокрема ж за важкі твори, над якими мушу добре напрацюватись. Задля них я рискую своєю каріерою, бо ж можу провалитися разом з ними! У таких випадках ставлю таки дуже тверді у- мови... — й Гена чарівно посміхну лася, а Іванка легше відітхнула, та й сама запитала: — А коли можна буде послухати у- країнських пісень у вашому виконан ні? — Саме тепер починаю накручувати український мікросійон і мене впро довж десяти днів не можна буде ні ба чити, ні чути. Це страшна робота! Не має нот, немає партитур, немає обрі- бок у модерній формі — саме того всього, чого вимагає фірма. Чи пові рите, що іноді доводиться мені самій щось догармонізовувати?! Та й смаки чужинецької публіки й критики такі часом дивні... — Чому дивні? — перепитали ми обидві з Іван кою. — Бо їм часом подобається те, чого ми найменше сподіваємося! Ми вже попрощалися, коли я при гадала: — А знимки? Покажи нам знимки! Ми завернули ще раз до вітальні, а Ґена розсипала на широкому тапчані купу світлин у найрізноманітніших по зах з різних виступів, концертів, у ве- чірних туалетах і театральних костю мах. Тут уже мала поле для попису Іванка: — Мені дуже подобалися оці світ- Євгенія Зарицька E u g e n i e Z a r i t s k a , o n e o f t h e b e s t y o u n g w o m e n s i n g e r s o f E u r o p e . лини в костюмах... І ще, чи знайшло ся б у вас трохи часу на позування? — З великою приємністю, але що йно після накручування! Це честь для мене мати портрет вашої кисти... — А для мене такого моделя... — Ну, поки ви собі правите комплі менти, я вже вибрала знимки — ту-ось для „Нашого Життя", а цю для себе! Можу подякувати? — Ну, вже візьми, візьми й при цій нагоді привітай від мене редакцію й читачок цього цікавого жіночого жур налу, який з залюбки читаю. * * * Другі мої відвідини в Ґени відбу лися зовсім інакше. Я написала їй ли ста з проханням прийняти участь у концерті, який хоче влаштувати „Союз Українок". У відповідь на те, вона відповіла, що про таку справу най краще поговорити, а коли б я при йшла до неї такого-то дня, то й мати му нагоду почути вперше її мікро сійон. Перспектива була дуже приємна і я, пообіцявши чоловікові золоті гори за сидіння цього вечору з дітьми, причепурилася нашвидкуруч і поїха ла в Париж. Застала я в Ґени цим разом ціле, невеличке, товариство українців, які, як і я, горіли цікавістю слухати над звичайного концерту: українських пі сень та ще й у такому виконанні! На жаль, мені не під силу передати враження від її співу! Ниж?нківський (зокрема ж чудова ,,3acyv ) трембі то"), „Комар" — Колес. далі „Ко лискова" Барвінського її у чудовій гармонізації Вериківсьього „Ти кро пивко, ти зелена", врешті чотири пІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
