Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
домішувалась певна пошана (аджеж міг мати вплив на успіхи Здзіся у шко лі). Але найсильнішою ноткою, що бриніла у її душі у відношенні до нього було живе, людське співчуття до його каліцтва. Тут вона зраджувала своє добре серце, що було найбільш замітною рисою її вдачі. Із її оповідань я накреслила собі дальший перебіг їх знайомства. Коли Целіна завважила, що дивачний незна йомий чекає на неї при виході з дому або з пошти, пожалілась тітці. А що їй приходилось нераз вертатись уве- чорі зі служби, то тітка доручила сто рожеві приходити по неї. Хто зна які наміри у цього чоловіка? По якомусь часі листи перестали приходити. На якийсь час зник із її кругозору цей дивачний незнайо мий. Проминуло доволі багато часу, аж одного дня він зявився при віконці якось дивно змінений. І не був сам. Із ним була невеликого росту молода пані. — Дозвольте я вас познайомлю зі своєю дружиною, сказав. Від нього била така радість, що Целіна перемог ла свою нехіть до нього. Вона також зраділа цим оборотом справи. Приві тала сердечно молоду пару і побажала їм щастя. Як гарно, що він не чує жалю до неї! Проминуло трохи часу. Іван Франко приходив вряди-годи до віконця по листи і щиро побажав їй щастя, коли довідався, що вона виходить заміж. Трапився їй солідний, багато старший від неї податковий службовець і тітка була дуже рада тому подружжю. Це ліна покинула працю на пошті й від далась новому своєму призначенню. Подружнє життя й материнство за повнювало тепер її дні. Чоловік був для неї добрий, дитина підростала. Ти хо плило її життя, засмучене тільки смертю тітки, що померла незабаром по її шлюбі. Але постать Івана Франка зявлялась усе на краю цього її щасливого світу. Нераз зустрічала його сірі очі, коли рухала дитячий візочок, бачила його злегка похилу постать на своїй вулиці. Правда, вже не було в неї тієї дивної нехіті до нього. Було радше якесь здивування, яким вона поділилась із чоловіком. Зиґмунтовський не придавав цьому великої ваги. Коли одного дня Іван Франко відвідав їх, він зустрів його дуже ввічливо. І яке було здивування сімї, коли виявилось, що Франко ба жає запросити Целіну на хресну матір своїх дітей! Діти вже підросли до школи і він задумав влаштувати спіль ні христини. Целіна відмовилась. Хоч її чоловік дораджував їй, проте вона мала по важну причину. Сама була вже кілька місяців вагітна і не виходила між лю дей. Тому перепросивши Івана Франка, вона подякувала йому за це виріз- нення. Цей крок Івана Франка поставив їх взаємини тепер у площину приязні. Коли помер чоловік Целіни і вона пе рейнялась клопотами виховання дітей, Франко став її відвідувати. Допомагав їй у дечому, радив. Чи розказував і про себе, не знаю. Але Целіна дуже добре розбиралась у родинних умо- винах Франка і з того вношу, що му сів і про те говорити. Я пробувала в розмовах зясувати їй, хто такий Іван Франко та яке він має значення для нас. Та вона не ви являла зрозуміння для того. Може я не вміла представити цього, або може її ум був замало вироблений, щоб це зрозуміти. Аж коли я принесла до до му „Зівяле листя44 й попробувала їй дещо з того прочитати, то побачила, що вона схопила красу і силу тих вір шів. Тільки ніяк не могла повірити, що це вона стала спонукою, що через неї деякі з них постали. У своїй скром ності вона не приписувала собі такого впливу. Потім я читала їй інші твори Фран ка. Вона так запалилась до того, щоб їх пізнати, що допомагала мені роз шукувати їх по бібліотеках. Памятаю, як ми з нею ходили до бібліотеки „Просвіти", шукаючи „Зівялого листя" та інших його творів. Згодом сама по чала вчитись української азбуки. Роз казувала мені, що нераз ходила до Стрийського парку з букварем, щоб вивчити та прочитати той чи другий уступ. Ми дискутували з нею про твори Франка. Багато дечого в них вона не розуміла, особливо національних праг нень і змагань. Але де йшло про чи сто мистецьку силу відчування, вона схоплювала відразу силу твору. Памя таю, як ми дискутували про вартість повісти „Лельом Полельом“, яку вона вважала дуже слабою. їй було важко зрозуміти, як можуть постати з однієї руки великі й багато слабші літера турні твори. Поволі здавалось мені, Целіна усві домила собі велич Івана Франка. Але це не змінило її відношення до нього. Крізь її пошану все пробивалась нот ка співчуття до його недуги й неща стя в родині. Тут вона його найкраще розуміла. У тому часі дружина Івана Франка була у закладі нервово хворих. Госпо- дарство залишилось без догляду і Франко запропонував Целіні, щоб во на перенеслась до його віллі та нагля дала над його хатою. Целіна відмови лась і хоч він декілька разів повер тався до того, тут вона була дуже рі шучою. Мені вона пояснила цю відмо ву оглядами на людську опінію. Але її добре серце завжди перемагало і вона часто допомагала Іванові Фран кові в інший спосіб. Кожного року, коли він виїздив на вакації до Криво- рівні, а дружина ще перебувала в лі карні, тоді вона поселювалась на де який час у його віллі і з допомогою жінки чистила грунтовно хату, перево дила велике прання і заготовляла ва рива, які любив Іван Франко. Із листів, що приходили з Криворівні, я знаю, що це діялось у порозумінні з ним та на його кошти. У грошових справах Целіна Зиґмун- товська була дуже скрупулятна. Па мятаю один випадок, що це ярко на- світлив. Одного дня дістала Целіна грошовим переказом якусь суму від незнайомої їй жінки. На відтинку не знайома прохала її прийняти цей скромний подарунок начебто у відпла ту за якусь послугу, що їй Целіна ко лись несвідомо зробила. Целіна за становилась над, тим, скорим рухом написала на переказі „адресатка ви їхала без подання адреси" і завернула посилку. Коли вийшов листонош вона сказала мені: — Це посилав Іван Франко. Я знаю — він хоче мені до помогти, але так не може бути. Часто вона розказувала мені про синів І. Франка, що були тоді в домі. Тарас завжди ставився приязно до неї, на вулиці їй вклонився, часто приступав на розмову. Петро не був такий ввічливий. Розказувала, як раз він запросив товаришів і почастував їх варивом, що вона заготовила для батька. Від тоді вона варила запасові слоїки й по казувала йому — котрі призначені для нього, а котрі для батька. Одного літа Франко взяв із собою до Криворівні її сина Здзіся. Це було для неї великою полегшою, бо зі своїх скромних доходів вона не могла була вислати дитини на вакації. А Франко потребував помочі у щоденному жит ті, коли помер його син Андрій, що за вжди батькові товаришив. Смерть Ан дрія Целіна також пережила. Вона ро зуміла і піддержувала Франка в його Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
