Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК Х1П. __________________ ______________ГРУДЕНЬ, 1956__________________________________ Ч. 11 В імя 5 0 0 погибших Цьогорічні Окружні Зїзди вже поза нами. Відбулись вони в чотирьох округах (Бофало, Филаделфія, Ню Йорк і Ді тройт) і стягнули поважне чи сло делегаток. Атмосфера всіх Окружних Зїздів виказувала гармонію єд- ности. Один дух, одна ціль, од на ідея 'Єднала всіх. Де ми не були б народжені — в Києві, Львові, чи Америці — яким ак центом не відбивала б наша мо ва, але серця наші єдні, душею ми є рідні. Ми є ті самі, ніким і нічим незаперечені. Свою рід ну мову ми вирівняємо і вигла димо аж на своїй рідній землі, бо звязок людини з рідною землею незбагнутий. Багато часу й уваги 'присвя чено справам розбудови член ства СУА. Немає такої органі зації, щоб членство було пого ловне, але масове бути повин но. І хоча Союз Українок Аме рики — це велика організація і внутрішньо добре поставлена, але ще не охопила всіх праце здатних жінок. Ми зовсім інак ше почувались би внутрішньо і виглядали б назовні, коли б ми мали 40—50 тисяч зоргані зованого членства! А це зовсім не є неможливе. Коли взяти до уваги жіноцтво давньої емі грації й новоприбуле, то разом воно повинно створити поваж ну силу. На жаль, чомусь до те пер її не створено. Чому? Ад- жеж є всі дані на те; щоб віри ти в силу духа української жін ки. Погляньмо лиш на рідні землі і на поставу наших там сестер. Майже сорок літ спро- тиву, де терпіння лиш степену- ються. А це не зломало сили духа народу! Кінґір — це бли скучий приклад для гарту їх духа. Це не є насильна смерть у підвалі, але сотні жінок сві домо обєднавшись, однодушно в імя -правди пішли на певну смерть. Не злякались, не боро нились. їх гасло: „Коли треба вмерти — ми готові!, Своєю величчю ця подія перейшла Термопілі, Базар чи Крути. По дія ще за близька, щоб її сьо годні вже вповні оцінити. До неї будуть відкликув-атись цілі віки, за неї будуть сягати мист- ці, науковці, одні по натхнення, інші для оці'нки до тепер ще непрослідженої дії. Пригадаймо справу недавніх листів із концтаборів Мордовії! Наші сестри вказали нам наші обовязки, а світові пригадали те, що стоїть на сторожі прав-а людини й народів. Вони, наші сестри, не нарікають, не про сять, не скаржаться. Їх звернен ня цґхує розсудок, зрілість і гідність. З листів їхніх випли ває біль, що йде поза межі людського буття. Ці листи — це спротив української люди ни, засудженої на досмертну каторгу. Це спротив народу, що бореться за своє існування. Наші вязні перші перелома- ли терор. Вони перші свідомо й зорганізовано поставили спротив і навчили інших ста вити спротив. Коштом найкра щого життя видвигають дома гання, організують штрайки, переводять бунти, підносять зломаних і будять достойність людини в упавших. Вони такі сильні і незвичайні духом то му, що український народ сто їть у самому осередку жахли вої боротьби добра зі злом і зложив найбільші жертви, про лив найбільше крови і ставить до сьогодні найсильніший спротив. Всі ці жертви і вчинки доказують, що духовість укра їнської людини небуденна. Ма буть тому, що історія застави ла український нарід до такої боротьби — порушились і роз будились ці духові сили. Ми — нарід молодий і в своїй формі ще дуже недосконалий. Але ду- ховістю ми переросли неодних. Лиш випадок рішив, що ми тут, а не на Сибірі, що ми сво- бідні, живі, ситі й одягнені. І цієї ситуації не використовує мо на внутрішнє скріплення нас самих для гідної і сильної постави назовні, для доповнен ня тієї праці, яку провадить наш нарід поза залізною засло ною. Коли проаналізувати на шу дійсність, то треба собі ска зати, що найбільше енергії ви являємо в нищенні себе самих. На щастя серед жінок за не значними виїмками, того не має. Бо українська жінка лиш у засадничих справах невбла ганна, як смерть. У дрібницях вона йде на поступки. Уступа ти — це не значить програти, але виявити зрозуміння інтере су вищого порядку. Журба громадських чинни ків і скарги на загальну байду жість оправдані лиш до певної міри. На око байдужість і ма- теріялізм дійсно обезвладнив загал громадянства. Але мала вістка про борців у рідному краю вдарила у серце як вістря, збудила, насторожила і поста вила загал на ноги. Це пережи ли ми недавно тому на згадку про Кінгір, так само подіяв лист із концтаборів Мордовії, так розворушили всіх слова д-ра А. Княжинського. Зїзди Окружних Рад, актив ність жіноцтва, виконана пра ця, пляни й ухвали на майбут нє, карна, дрібна, муравлина робота, наповняє нас вірою в майбутнє. Великі справи світу вирішать вищі сили, а ми вико наймо те, що можемо й повин ні зробити! Сміливі пляни, як створення Фонду 500, чи роз будова членства в імя 500 ге-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
